Пряме державне фінансування санації підприємств передбачає безпосереднє надання коштів суб’єктам господарювання із цент-ралізованих фондів фінансових ресурсів. Державне фінансування підприємств може відбуватися на поворотних (бюджетні позики, повний або частковий викуп державою корпоративних прав під-приємств, що перебувають на межі банкрутства) і безповоротних засадах (субсидії). Під субсидіями прийнято розуміти трансферти підприєм-ствам з боку держави на фінансування поточних витрат. Ін-шими словами, субсидіями є дотації, які являють собою допов-нення до власних фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. За допомогою таких трансфертів уряд впливає на рівень ринко-вих цін, підтримує певний рівень виробництва або доходів. Ті трансферти, які надаються підприємствам для інвестицій, класи-фікуються не як субсидії, а як трансферти капіталу. З формально-го боку фінансова підтримка на безповоротній основі надається в таких випадках: • якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, пере-вищують суми відшкодувань, передбачених законодавством про обов’язкове страхування; • для відшкодування збитків конкретним підприємствам у ра-зі, коли чинним законодавством встановлено умови господарю-вання, за яких не забезпечується покриття витрат на виробництво товарів (послуг), що може призвести до банкрутства; • для фінансування витрат на відновлення платоспроможнос-ті окремих підприємств, діяльність яких пов’язана з особливо важливими суспільними інтересами. В Україні безповоротне фінансування підприємств державою здійснюється в межах сум, передбачених видатками бюджету на народне господарство (у тому числі на промисловість та енергети-ку, будівництво, сільське господарство тощо). Проте для того, щоб оцінити реальний стан бюджетних витрат на фінансову підтримку підприємств, слід враховувати розглянуті далі групи видатків: • бюджетне кредитування капітальних вкладень; • обслуговування зовнішнього боргу (у частині виконання зо-бов’язань за окремих суб’єктів підприємницької діяльності); • витрати різного роду галузевих фондів фінансового регулю-вання; • видатки інноваційного фонду та ряд інших. За підрахунками деяких експертів, останніми роками бюджет-ні субсидії (з урахуванням указаних груп витрат) вітчизняним підприємствам досягають 8 — 10% ВВП. Для порівняння, у Польщі, Угорщині, Чеській Республіці цей показник становить 2,5 — 5% ВВП . Західні дослідники джерел фінансування санації здебільшого вважають, що державне фінансування санації підприємств на безповоротній основі не тільки стимулює бюджетний дефіцит, а й спричиняє негативні побічні ефекти на макро- та мікрорівнях. Після краху концепції санації автогіганта «Бритіш Лейланд» (Ве-ликобританія), яка базувалась на прямому державному дотуванні (розмір дотацій становив близько 3 млрд фунтів стерлінгів), у країнах з розвиненою ринковою економікою майже повністю відмовилися від використання такого методу фінансової підтри-мки підприємств. Кілька років тому в Україні значного поширення набула прак-тика проведення Національним банком цільових кредитних аук-ціонів для комерційних банків під програми санації виробництва. У 1995 році, наприклад, за рахунок коштів, одержаних на 10 аук-ціонах, було надано державну кредитну підтримку 106 підприєм-ствам на суму 155 млн грн. Міжвідомча комісія з питань санації, реструктуризації та банкрутства державних підприємств прийня-ла рішення про надання такої підтримки 330 господарським структурам на суму 720 млн грн. Аналіз ефективності використання державної кредитної під-тримки на поворотній основі показує, що одержані кошти спря-мовуються підприємствами, як правило, на поточні потреби, а не на збільшення виробництва та проведення санаційних заходів. Тому існує проблема своєчасного погашення підприємствами одержаних кредитів. Крім того, за такого порядку надання креди-тної підтримки відносини розподілу фінансових ресурсів форму-ються на двох рівнях: централізованому й децентралізованому. Централізований рівень — це фінансові відносини між держа-вою, в особі НБУ, і комерційними банками з приводу одержання на конкурсній основі централізованих кредитних ресурсів для подальшого їх перепродажу виробничим структурам, котрі по-требують кредитної підтримки. Децентралізований рівень — це відносини між комерційними банками та підприємствами, зазначеними в переліку підпри-ємств, що мають право на одержання державної кредитної під-тримки, з приводу кредитування проектів санації та реструктури-зації. Ці відносини базуються на загальноприйнятих принципах кредитування. Отже, можна зробити висновок стосовно неналагодженості прямих фінансових відносин між державою й підприємствами. Тому немає сенсу розглядати на рівні державних санаційних ор-ганів питання про надання кредитної підтримки конкретним суб’єктам господарювання. Це має бути компетенцією відповід-ного банку, оскільки він бере на себе всю повноту відповідально-сті перед державою за цільове використання наданих Національ-ним банком кредитів та їх своєчасне повернення. Розглянутий порядок фінансової підтримки не виправдав себе. Ця проблема пов’язана як із надто високими відсотковими став-ками за користування кредитом (через це деякі підприємства самі відмовилися від санаційних кредитів), так і з відсутністю в бага-тьох суб’єктів господарювання достатнього кредитного забезпе-чення, що стало причиною відмови банків надати таким підпри-ємствам кредитні ресурси. Серед наявних проблем у цій сфері слід також назвати дефіцит бюджетного кредитування та відсут-ність досконалого механізму реалізації законодавства про банк-рутство. З метою вирішення проблем, пов’язаних з ліквідацією фінан-сової заборгованості підприємств та організацій, внесених до ре-єстру неплатоспроможних, рішенням Кабінету Міністрів України створено Фонд стабілізації підприємств та організацій, внесе-них до реєстру неплатоспроможних. Управління коштами фонду віднесено до компетенції Органу з питань банкрутства підприємств. Положенням про фонд стабі-лізації визначено джерела формування і встановлено порядок ви-користання коштів Фонду. До основних джерел формування та поповнення Фонду віднесено такі: • кошти, одержані у вигляді добровільних внесків суб’єктів господарювання, в тому числі іноземних, • кошти, передбачені з цією метою в Державному бюджеті; • інші надходження, що не суперечать чинному законодавству. Кошти Фонду використовуються для фінансового забезпечен-ня заходів, які мають на меті: • реорганізацію і санацію підприємств та організацій, внесе-них до реєстру неплатоспроможних; • надання фінансової допомоги для поповнення обігових кош-тів, а також технічного переобладнання і перепрофілювання ви-робництва підприємств та організацій, внесених до реєстру; • ліквідацію підприємств та організацій, внесених до реєстру; • соціальний захист та перепідготовку працівників, які вивіль-няються внаслідок реорганізації або ліквідації підприємств та ор-ганізацій, внесених до реєстру. Фінансова допомога підприємствам за рахунок коштів фонду надається на умовах повернення або безповоротно. Вона може бути коротко- або довготерміновою. Одним із методів державної фінансової допомоги підприємст-вам є санаційна підтримка у вигляді повного або часткового ви-купу державою корпоративних прав підприємств, що перебу-вають у фінансовій скруті. Державу, навіть за її участі в капіталі, не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки монопо-льний прибуток і прибуток взагалі не є першочерговим завдан-ням її діяльності як санатора. Головною метою державних інвес-тицій є сприяння відновленню ліквідності та забезпечення діяльності підприємств, стратегічно важливих для всього народного господарства. Значну частину державного сектора в Німеччині, США, Швеції та інших країнах сформовано саме з колишніх приватних підприємств, що опинилися на межі банкрутства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРЯМЕ ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
