Загальне поняття про предмет бухгалтерського обліку
Одним із основних питань загальної теорії бух-галтерського обліку є визначення його предмета. Прави-льне тлумачення цього поняття має принципове значення, оскільки залежно від того, що відображується і в якому масштабі, розглядаються всі питання теорії і практики бухгалтерського обліку. Визначення і розкриття предмета бухгалтерського обліку потребує системного та історичного підходу. З огляду на загальні положення про предмет науки доходи-мо висновку: визначення предмета бухгалтерського облі-ку має охоплювати все найзагальніше для бухгалтерсько-го обліку в усіх сферах суспільного виробництва. Це загальне має бути і найістотнішим для бухгалтерського обліку і водночас відбивати функції, завдання і роль обліку в суспільстві. На підставі сутнісного визначення обліку, зумовле-ного економічною та правовою природою системи господа-рювання, а також узагальнення світової теорії і прак-тики обліку основним його змістом, предметом можна вважати процес створення (виробництва) суспільного продукту, його обмін, розподіл і споживання в умовах ринкових відносин. Суспільний продукт — це продукт будь-якого господарюючого суб’єкта, виготовлений для обміну, тобто для ринку. Об’єкти і суб’єкти ринку та ринкових відносин про-тистоять одне одному як рівнозначні величини, адже все, що має вартість (об’єкт), з одного боку, має та-кож свого правовласника (суб’єкта права власності) — з іншого. А це означає, що в основі ринку та ринкових відносин лежить теорія двоїстості. Згідно з нею кожна величина в бухгалтерському обліку одночасно виражаєть-ся у двох значеннях — як вартість і як власність. Суспільний продукт містить у собі всі матеріальні та культурні блага — продукти харчування, одяг, взут-тя, житло, паливо, знаряддя й предмети праці тощо, ви-роблені суспільною працею за певний період часу (рік). У виготовленні суспільного продукту беруть участь усі сфери суспільного відтворення (діяльності): виробнича, комерційна та банківська. Уречевлений суспільний про-дукт створюється у сфері виробництва, яка охоплює такі галузі: промисловість (добувна, обробна), сільське го-сподарство, будівництво. Крім того, існують самостійні галузі промисловості, де продукт процесу виробництва вже не є новим речовим продуктом. Це такі галузі, як вантажний транспорт і зв’язок, що обслуговують вироб-ництво. Для здійснення процесу відтворення (виробництва, обміну, розподілу і споживання) кожна ланка сфери сус-пільного відтворення (господарство) має певну кіль-кість засобів виробництва, предметів обігу та спожи-вання, які становлять його майно. Майно (праця минулих років, уречевлена в матеріальних благах — засобах ви-робництва, предметах обігу і споживання, крім особис-того майна населення) є власністю окремих суб’єктів і ланок економіки. Господарюючі структури використовують майно як матеріальну основу своєї діяльності. Контроль за наявністю та рухом цього майна (у будь-якій із мож-ливих форм) здійснює бухгалтерський облік. На виробництво суспільного продукту затрачається речовина і сила природи — жива і уречевлена праця — сировина, матеріали, паливо, запасні частини, енергія, обладнання, праця робітників і службовців; доводиться вдаватися й до інших затрат. Бухгалтерський облік ві-дображує всі затрати, пов’язані з процесом створення суспільного продукту. На підставі здобутих показників визначається собівартість новоствореного продукту, а також відображується його наявність і рух. Усе це ста-новить зміст бухгалтерського обліку в ланках сфери ви-робництва. Створений продукт обмінюється або споживається на місці, тобто одна його частина використовується для обміну та подальшого відтворення, друга — для суспіль-ного і особистого споживання та створення різних резе-рвів і страхових фондів. Структура обміну та розподілу визначається структурою виробництва. Обмін та розподіл самі є продуктом виробництва — не лише за змістом (адже обмінюватися та розподілятися можуть виключно результати виробництва), а й за формою (певний спосіб участі у виробництві визначає особливу форму обміну та розподілу). Форма, в якій беруть участь учасники в обміні та розподілі, завжди відповідає економічним законам рин-ку. Обмін та розподіл суспільного продукту мають су-воро контролюватися. Контроль за наявністю і рухом суспільного продукту, що обмінюється та розподіляєть-ся згідно з відповідними розрахунками між суб’єктами господарювання, і покликаний здійснювати бухгалтерсь-кий облік. Через ланки сфери обігу (торгівля) відбу-вається перерозподіл — подальший обмін початково об-міняного суспільного продукту. Процес обліку затрат обігу, пов’язаних із просу-ванням суспільного продукту, облік наявності і руху суспільного продукту в грошовій і натуральній формах, а також правові відносини (зобов’язання та розрахун-ки), що супроводжують його рух від виробника до спожи-вача, від одного власника до іншого — усе це є змістом бухгалтерського обліку в ланках сфери обігу (комерцій-ній діяльності). Зі сфери обігу (обміну) суспільний продукт надхо-дить до сфери виробничого, невиробничого і особистого споживання. Виробниче споживання є власне процес виробництва. Невиробниче споживання відбувається у сфері осві-ти, охорони здоров’я, загального управління і т.ін., на утримання якої витрачається значна частка суспіль-ного продукту. Після невиробничого споживання предмети праці (сировина, матеріали, паливо тощо) споживаються остаточно, вибувають з ринку і далі не функціонують як матеріальні предмети процесу обміну. Облік спожитого ланками невиробничої сфери суспі-льного продукту, тобто облік затрат на їх утримання, а також облік запасів суспільного продукту в цих ланках і розрахунки, пов’язані з їх діяльністю, є основним змістом бухгалтерського обліку в ланках бюджетної сфе-ри. Суспільний продукт, який проданий зі сфери обігу в особисте споживання членам суспільства, виходить за межі згаданого обліку. У процесі створення, обміну, розподілу і споживан-ня суспільного продукту виникають різні правові — роз-рахункові, кредитні та інші відносини. Облік і конт-роль за цими відносинами також здійснює бухгалтерський облік. Перелічимо найістотніші складові елементи бухгал-терського обліку, які визначають зміст його предмета. 1. Наявність і рух майна господарства, що є мате-ріальною основою діяльності. 2. Процес створення (виробництва, добування) сус-пільного продукту, його обмін, розподіл і споживання. 3. Правові — розрахункові, кредитні та інші — від-носини, зобов’язання, що виникають у процесі обміну між суб’єктами господарювання. Отже, предметом бухгалтерського обліку є майно суб’єктів господарювання і його рух у процесі виробни-цтва, обміну, розподілу і споживання суспільного про-дукту, а також правові відносини (тобто зобов’язання розрахункові, кредитні, бюджетні і т. ін.), що виника-ють при цьому між суб’єктами господарювання. Таке визначення відповідає тим вимогам, що облік має відображувати стан майна господарства, його обмін і розкривати найзагальніші та найістотніші елементи бухгалтерського обліку в усіх ланках системи ринкового господарювання, що становлять його основний зміст і призначення. Крім того, сам зміст предмета розкриває значення бухгалтерського обліку, його роль у системі ринкових відносин у всіх країнах світу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальне поняття про предмет бухгалтерського обліку» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
