Протягом трьох місяців від дня, коли винесено ухвалу про са-націю боржника, керуючий санацією зобов’язаний подати на схвалення до комітету кредиторів план санації (реорганізації). Якщо протягом шести місяців від зазначеного дня до арбітраж-ного суду не буде подано плану санації боржника, суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. План санації має містити перелік заходів з відновлення пла- тоспроможності боржника; умови участі інвесторів (санато- рів), якщо вони є, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів (зокрема переведенням боргу чи його частини на інвестора); строк та черговість виплати боржником або інвесто-ром боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов’язань. Ко-ли є санатори, план санації розробляється й погоджується за їх участю. План санації розглядає комітет кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк від дня, коли арбіт-ражним судом було винесено ухвалу про санацію. Керівник сана-ції письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до цієї дати дає їм змогу ознайомитися з планом санації. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримане більш як половиною голосів кредиторів — членів комітету кре-диторів. Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол за-сідання комітету кредиторів керівник санації подає до арбітраж-ного суду на затвердження не пізніш як через 5 днів від дня про-ведення засідання комітету кредиторів. Арбітражний суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть набрати форми: а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника); б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника). План реорганізації. Як правило, план реорганізації розробля-ється в тому разі, якщо санація фінансується зовнішнім санатором. Обов’язкові складові плану реорганізації такі: 1) умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів; 2) умови та порядок реорганізації юридичної особи боржника; 3) механізм виплати санатором боргу кредиторам (строки, по-слідовність, форми тощо). Перша складова цього плану має містити угоду між боржни-ком і санатором про переведення боргу на санатора, що можливо лише за згодою кредиторів. Якщо у справі про банкрутство всьо-го один кредитор, його згода на переведення боргу може бути викладена в листі на ім’я арбітражного суду або в угоді між ним, боржником і санатором. Участь санатора у фінансуванні боржни-ка може полягати в залученні його до складу учасників (власни-ків) підприємства. Це може відбуватися як у разі збереження юридичного статусу та правової форми організації бізнесу борж-ника, так і в разі реорганізації останнього. Друга складова плану реорганізації полягає в узгодженні умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржни-ка. Суть даної реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб’єкт банкрутства — господарське то-вариство, умови реструктуризації статутного фонду узгоджують-ся між його учасниками та санаторами. Санатора можна включити до складу учасників (власників) підприємства такими основними способами: а) під час збільшення статутного фонду боржника, коли всі або більшу частину корпоративних прав нової емісії викуповує санатор; б) у результаті перевідступлення частини корпоративних прав на користь санатора власниками підприємства, що підлягає санації; в) у результаті злиття, поглинання чи приєднання. Якщо юридична особа боржника заснована у формі підпри-ємства, статутний фонд якого не поділений на частки, акції (унітарне підприємство), то однією з умов санації має бути пе-ретворення унітарного підприємства на господарське товари-ство, у статутному фонді якого санатор отримує певну обумов-лену частку або пакет акцій, що відповідає обсягу переведеного на нього боргу або зробленого ним внеску на рахунок боржни-ка. Зрозуміло, що юридичний статус боржника при цьому за-знає змін. Санація реструктуризацією може бути інструментом привати-зації цілісного майнового комплексу державного унітарного під-приємства або часток (паїв, акцій) держави в господарських то-вариствах. Продаж пакетів акцій, що належать державі у статутному фонді акціонерного товариства — боржника, можливий (якщо претендентів на одноосібну участь у санації цього товари-ства кілька) через аукціон або за конкурсом під конкретні зо-бов’язання санатора стосовно фінансового оздоровлення підпри-ємства, збереження напрямку діяльності й робочих місць тощо. У таких випадках ці зобов’язання стають невід’ємними умовами плану санації. Умови санації державних підприємств реорганіза-цією, тобто частковою зміною власника його статутного фонду, погоджуються з органом, уповноваженим управляти державним майном, а також з Антимонопольним комітетом. Третя складова розглядуваного плану — погодження між са-натором та кредиторами умов виплати боргу (строки, послідов-ність та форми). Санація затверджується арбітражним судом лише тоді, коли погоджено умови щодо всіх трьох складових розглянутого пла-ну. Якщо пропозицію про санацію прийнято і затверджено, вважається, що мета провадження у справі про банкрутство до-сягнута. З метою задоволення вимог кредиторів план реорганізації мо-же передбачати продаж підприємства-боржника як цілісного майнового комплексу. При цьому можливі такі варіанти щодо ре-організації боржника та погашення його заборгованості. 1. Злиття, приєднання чи поглинання: усі майнові права та обов’язки переходять до підприємства-правонаступника, який вживає заходів щодо погашення заборгованості боржника. Ко-лишні власники корпоративних прав боржника втрачають їх, отримуючи при цьому компенсацію — узгоджену (як правило, ринкову) вартість цих прав або відповідну кількість корпоратив-них прав підприємства-правонаступника. 2. Цілісний майновий комплекс підприємства має бути викуп-лений за встановленою на відкритих торгах ціною, перейшовши у власність іншої юридичної особи. Заборгованість боржника при цьому не переходить до правонаступника, а погашається за раху-нок виручки від реалізації ліквідаційної маси (цілісного майново-го комплексу), яка надходить на рахунок юридичної особи-боржника. План санації. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має свої особливості. Він значною мірою базується на мо-білізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства. Приклад макета такого плану на-ведено в табл. 1 Для реалізації плану підприємство має бути на певний промі-жок часу звільнене від обов’язків виконання платіжних зо-бов’язань перед кредиторами. Цього можна досягти, уклавши мирову угоду. Таблиця 1 ПЛАН САНАЦІЇ В ХОДІ ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО Розділи Зміст розділів А. Мета та завдання плану 1. Основна мета плану санації 2. Групи кредиторів та розмір їх вимог. Б. Інформація про підприємство Б.1. Розвиток підприємства до порушення справи про банк-рутство 1. Історія розвитку підприємства 1.1. Виробництво та організація 1.2. Фінансово-економічний розвиток 1.3. Динаміка персоналу 2. Правові відносини 2.1. Форма організації бізнесу 2.2. Учасники та засновники підприємства 2.3. Відносини з податковими органами 3. Фінансово-економічні відносини 3.1. Джерела фінансування та структура капіталу 3.2. Наявність кредитного забезпечення 3.3. Майнове становище 3.4. Фінансові результати 4. Виробничо-збутова сфера 4.1. Продуктова та виробнича програми 4.2. Постачання 4.3. Виробництво 4.4. Збут 4.5. Дослідництво та раціоналізаторство 5. Організаційна сфера 5.1. Місцезнаходження підприємства 5.2. Організаційна структура 5.3. Система звітності та контролінг 6. Охорона навколишнього середовища Закінчення табл. 9.3 Розділи Зміст розділів Б.2. Аналіз підприємства 1. Аналіз причин фінансової кризи 2. Економічний аналіз 3. Фінансовий аналіз 4. Оцінка вартості майна підприємства 5. Висновки санаційного аудиту В. Заходи щодо санації боржника В.1. Вжиті заходи після пору-шення справи про банкрутство 1. Сфера персоналу 2. Виробничо-збутова сфера 3. Фінансова сфера В.2. Планові заходи щодо санації 1. На рівні власників та засновників 2. Фінансова сфера 3. Виробничо-збутова сфера 4. Організаційна сфера Г. Реалізація плану та задово-лення претензій кредиторів 1. Прогнозні показники реалізації плану 2. Порядок задоволення першочергових пре-тензій 3. Порядок задоволення інших претензій 4. Контроль за виконанням плану
План санації неодмінно має містити таку інформацію. 1. Аналіз причин фінансової кризи. 2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації. 3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості). 4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконан-ня платіжних зобов’язань. 5. Обгрунтування щодо того, наскільки реалізація плану сана-ції підвищує шанси задовольнити претензії кредиторів порівняно з вихідною ситуацією. 6. Порівняльні розрахунки, що стосуються задоволення пре-тензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задово-лення вимог здійсненням ліквідаційних процедур. 7. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника у процесі та після реалізації плану санації із зазначенням строків від-новлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів. 8. Механізми контролю за ходом реалізації плану. За заявою будь-кого з кредиторів або боржника арбітражний суд може відхилити план санації, коли будуть надані обгрунтова-ні докази того, що в результаті санації становище однієї із заціка-влених сторін буде гіршим, ніж у разі здійснення ліквідаційних процедур. Функції нагляду за повнотою виконання плану санації покла-даються на арбітражного керуючого (розпорядника майна чи ке-руючого санацією). Повноваження арбітражного керуючого, чле-нів комітету кредиторів та нагляд арбітражного суду збе- рігаються до повного виконання плану санації. Протягом відпо-відного періоду зазначені органи мають право безперешкодного доступу до всіх приміщень боржника, а також право перевірки його бухгалтерських та інших комерційних документів. Якщо у процесі нагляду встановлено, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути виконані, згідно з передба-ченими в плані санації умовами арбітражний керуючий повідом-ляє про це арбітражний суд та комітет кредиторів. Останні при-ймають відповідне рішення, у тому числі про здійснення ліквідаційних процедур у примусовому порядку. За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності під-став для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов’язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів. Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кре-диторів одну із пропозицій: 1) про прийняття рішення про дострокове припинення процеду-ри санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника; 2) про укладення мирової угоди; 3) про звернення до арбітражного суду з клопотанням про продовження процедури санації; 4) про звернення до арбітражного суду з клопотанням про ви-знання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. За результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають одне з таких рішень: 1) про виконання плану санації, закінчення процедури санації та відновлення платоспроможності боржника; 2) про звернення до арбітражного суду з клопотанням стосов-но дострокового припинення процедури санації у зв’язку з відно-вленням платоспроможності боржника та переходом до розраху-нків з кредиторами; 3) про звернення до арбітражного суду з клопотанням продо-вжити встановлений строк процедури санації; 4) про звернення до арбітражного суду з клопотанням визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру; 5) про укладення мирової угоди. Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол зборів кредиторів подаються на затвердження до арбіт-ражного суду не пізніше п’яти днів після дати проведення зборів кредиторів. Затвердження арбітражним судом звіту керуючого санацією є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство. Зауважимо, що процедура санації у справах про банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. Так, за 1999 рік усіма арбітражними судами Украї-ни було винесено лише 21 постанову про затвердження процеду-ри санації. Є підстави сподіватися, що нове законодавство про банкрутство стимулюватиме процеси фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання, які опинилися на межі банкрутства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЛАН САНАЦІЇ (РЕОРГАНІЗАЦІЇ) БОРЖНИКА» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
