Реферати статті публікації

Отже, наприклад, Брайн Твісс у праці «Управління науково-технічними нововведеннями» визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея набувають економічного змісту. Відомий угорський учений Б. Санто вважає, що інновація — це такий сус-пільний техніко-економічний процес, який через практичне ви-користання ідей і винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями виробів та технологій; і якщо інновація орієнтована на економічну корисність, прибуток, то поява її на ринку може принести додатковий дохід. Девендра Сахал у роботі «Технічний процес: концепції, моделі, оцінки» розглядає інновації як елементи, що виводять із рівноваги всю економічну систему. Вони супроводжуються стійкими коливаннями, що продовжу-ються тривалою дією окремих радикальних нововведень. Польсь-кий економіст М. Хучек характеризує інновацію в трьох напрям-ках: функціональному, атрибутивному, предметному [108, с. 62]. За функціонального підходу акцент роблять на інновації як процесі свідомого здійснення змін у техніці, технології, організації праці. За атрибутивного — інновації розглядаються як одна з можливих реа-кцій підприємства на суспільні потреби. Предметний підхід стосу-ється цілої сукупності виробів, процедур і методів, що характери-зуються певними рисами. Інновація при цьому полягає в упровадженні нових видів інструментів або нових принципів користування інструментом, нової сировини чи матеріалу або в новій дії.
Йозеф Шумпетер характеризував інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих чинників, мотивованих підприємництвом. Їх здійснює підприємець, що «спрямовує засоби виробництва в нове русло» і завдяки цьому отримує підприємни-цький прибуток. У поняття інновації Й. Шумпетер вкладав ши-рокий зміст та ідентифікував такі її види [113, с. 159]:
 виготовлення нового … блага…;
 упровадження нового методу виробництва…;
 освоєння нового ринку збуту;
 отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів …;
 проведення відповідної реорганізації, наприклад, забезпе-чення монопольного положення.
Отже, залежно від об’єкта і предмета дослідження інновації можна розглядати:
— як зміни (Й. Шумпетер, Ю. Яковець та інші);
— як процес (Д. Тідд, Д. Бессант, К. Павітт, Б. Твісс, Б. Санто, вітчизняні економісти І. Школа, І. Буднікевич, О. Лапко, Д. Черваньов, Л. Нейкова та ін.);
— як результат (Х. Рігс, В. Хіпель, Р. Фатхутдінов, С. Покропивний).
Крім того, можна виділити два підходи до визначення іннова-цій: вузький і широкий. Згідно з першим інновація ототожнюється з новою технікою, технологією, промисловим виробництвом. Серед прихильників цього підходу багато відомих економістів, зокрема, Б. Твісс, Б. Санто, Ю. Яковець, В. Хіпель, Х. Рігс та ін. Це зумов-лено такими причинами:
• великим значенням науково-технічного прогресу в економіч-ному зростанні будь-якої країни, та технологічних зрушень у виро-бництві; недооцінкою прогресивних явищ та процесів, що відбува-ються в організації, управлінні й соціальних умовах у суспільстві;
• досить швидко досягнутими вагомими економічними результатами технологічних інновацій (порівняно з іншими ви-дами) та можливістю їх обчислити.
У широкому розумінні інновації розглядаються як прибуткове використання ідей, винаходів у вигляді нових продуктів, послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень вироб-ничого, фінансового, комерційного характеру. Тобто ця категорія властива інтелектуальній та виробничій практиці людини і являє собою діяльність, у процесі якої:
— формуються явища і нові продукти, послуги, які комерціа-лізуються в господарську діяльність;
— удосконалюються вже створені людиною об’єкти матеріа-льної сфери;
— розробляються методи, засоби, форми організаційного, економічного, соціального та юридичного характеру.
Прихильниками цього напряму є М. Портер, П. Друкер, Д. Тідд, Д. Бессант, К. Павітт, Ю. Морозов та ін.
На наш погляд, аналіз різних визначень інновації дає змогу зробити висновок, що специфічний зміст цієї категорії станов-лять зміни, а отже, головною функцією інноваційної діяльності є функція змін. Отже, інновації можна трактувати в трьох аспектах:
— інновація в широкому значенні — як будь-яка зміна, що підвищує конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;
— інновація у вузькому значенні — як процес трансформації наукових досягнень у виробництво;
— інновація, яка впроваджена в господарську практику.
Інновація — це нове явище, новаторство або будь-яка зміна, яка вноситься суб’єктом господарювання у власну діяльність із метою підвищення своєї конкурентоспроможності, як на внутріш-ньому, так і на зовнішньому ринках.
А нововведення — це інновація, яка впроваджена в господар-ську практику і якісно відмінна від попереднього аналога.
Необхідно чітко розрізняти поняття «відкриття», «винахід», «інновація». Адже тільки інновація є предметом економічного аналізу. Її поява і поширення (або несприйняття) в економіці без-посередньо пов’язані з економічною оцінкою відповідної новин-ки з погляду як витрат на неї, так і її ринкового потенціалу. Тут необхідно враховувати два моменти. По-перше, науково-технічна новизна, яка характеризує винаходи, не є обов’язковою властивіс-тю інновації, а нововведення не завжди ґрунтується на винаходах. По-друге, винахід не має ніякого економічного значення доти, доки він не впроваджується у виробництво. До того ж винахід, який нездатний задовольнити будь-яку потребу, не має комер-ційного застосування. На думку Й. Шумпетера, «інновація не пе-редбачає нічого, що варте називатися винаходом, а винахід не обов’язково індукує нововведення, він сам по собі не становить ніякого ефекту» [113, с. 100].
Отже, тільки корисність надає економічну цінність продукту будь-якого виду людської діяльності, зокрема й винахідницької. А тому інновація — це економічний феномен. Й. Шумпетер уважав, що технічний прогрес є могутнім чинником, оскільки він дає змогу підприємцю тимчасово отримувати такі прибутки, які значно пере-вищують галузеву норму. Дані, що характеризують розвиток еконо-міки високорозвинутих країн, повністю підтвердили його погляд. Як відомо, частка нових чи вдосконалених технологій, продукції, обла-днання, які містять нові знання чи рішення, у розвинутих країнах становить від 70 до 85 % приросту валового внурішного продукту.
Перше інноваційне спостереження було зроблене М. Кондратьєвим у 20-х роках. Він установив, що світова економіка зазнає циклічних коливань з періодом від 44 до 55 років. «Довгі хвилі Кондратьєва» пов’язують із зміною основних технологій, що є яскравим підтвердженням вирішальної ролі інновацій у циклах економічного розвитку. Й. Шумпетер помістив поняття «хвилі Кондратьєва» у свою теорію циклічних процесів ділової активно-сті, пов’язавши цикли з інноваційною діяльністю. Він стверджу-вав, що поява групи нових технологій веде до економічного бу-му, а це, у свою чергу, зумовлює насичення ними ринку. На його думку, довгі хвилі утворюються від кожного базового нововве-дення і являють собою велику кількість інновацій, що мають по-ліпшувальний характер.
Крім того, Й. Шумпетер зробив найбільший внесок у розвиток еволюційної економічної теорії у ХХ ст. Він визначив два «кла-си» суб’єктів, а саме:
— новаторів — «особливий клас», що проектують, розробля-ють і впроваджують інновації, створюють нові фірми чи модерні-зують старі, впливають на зміни в інституціональній структурі;
— консерваторів, що користуються поширеними технологія-ми, випускаючи традиційну продукцію, і прагнуть до незмінності інституцій.
Неокласики ігнорували цю класифікацію і не могли повноцінно аналізувати економічну еволюцію та технологічний прогрес як її основний чинник. Як ідеальний ринок вони розглядали також модель досконалої конкуренції, а Й. Шумпетер заперечив цю тезу: «Упровадження нових методів виробництва і нових товарів із са-мого початку несумісні з досконалою (миттєвою) конкуренцією. Але це означає, що з ними несумісне те, що ми, власне, називає-мо економічним прогресом. І дійсно досконала конкуренція — автоматично або в результаті спеціальних заходів — тимчасово руйнується і завжди руйнувалася скрізь, де з’являлось будь-що нове… [112, с. 151]. Учений трактував інновації як відхід від ру-тинної поведінки і стверджував, що вони неухильно приводять до порушення ріноваги. А саме нерівноважний стан неокласики роз-глядають як небажаний, який необхідно подолати. Й. Шумпетер, як основоположник еволюційної теорії, нерівноважність оцінював як одну з основних умов розвитку. Тому за економічним бумом настає спад, під час якого проходить реорганізація структури цін, витрат, масового виробництва. У процесі спаду часто виявляється власна динаміка розвитку. Як сформулював Й. Шумпетер, «де-пресія — це реакція економічної системи на бум чи адаптація до ситуації, у якій опинилась система в результаті буму [113, с. 224].
Й. Шумпетер указав на технічну інновацію як економічний за-сіб досягнення високого прибутку на противагу теорії економіч-ного зростання Дж. фон Неймана, у якій НТП не брався до уваги.
Концепція нерівномірності інноваційної активності посідає важливе місце в сучасних дослідженнях науково-технічного про-гресу. З кінця 70-х років ХХ ст. в роботах західноєвропейських і американських дослідників — Г. Менша, Д. Сахала, К. Фрімена, Я. Ван Дейна, Дж. Кларка та інших отримала продовження ево-люційна теорія. Вони досліджували механізм впливу інновацій на розвиток економіки: увели поняття стадійності розвитку ново-введень і їх дифузії (передавання і застосування) у галузевому та регіональному аспектах, висунули гіпотезу про їхній кластерний характер.
У праці відомого німецького економіста Г. Менша «Техноло-гічний пат: Інновації долають депресію» зроблено висновок, що висока концентрація базисних нововведень дає змогу подолати «технологічний пат» і започатковує економічне зростання на які-сно новій основі [148, с. 14]. На його думку, у моменти, коли ба-зисні нововведення вичерпують свій потенціал, виникає ситуація «технологічного пату», що визначає застій в економічному роз-витку. Учений уводить в інноватику це нове поняття і визначає, що промисловий розвиток — ніщо інше, як перехід від одного технологічного пату до нового. Дослідник пояснює нерівномір-ність інноваційної активності особливостями функціонування ринкової економіки. Якщо дохідність фінансових операцій вища середньої дохідності фінансових інвестицій, то економіка виявля-ється не підготовленою до інвестування. У разі зниження норми прибутку в грошово-кредитній сфері, менше як у промисловості, фінансова сфера готова інвестувати в реальний сектор. Упрова-дження базисних інновацій виявляється єдиною можливістю прибуткового інвестування у фазі депресії, яку Г. Менш уважає генератором умов для появи новинок. Він припускає можливе пасивне очікування закінчення депресії. Отже, учений спробував пов’язати темпи економічного зростання і циклічність із появою базових нововведень, оскільки в результаті їх появи виникають нові підприємства, цикли розвитку яких взаємопов’язані. Деякі концепції дослідника носять суперечливий характер і тому були розвинуті іншими авторами.
Г. Менш підтримав гіпотезу Й. Шумпетера про те, що іннова-ції з’являються в економічній системі не рівномірно, а як цілісна система нових продуктів і технологій. «Інновації рідко залиша-ються ізольованими. Вони мають тенденцію до утворення клас-терів, адже спочатку деякі фірми, а потім більшість наслідують… успішну інновацію» [113, с. 100].
Учений Д. Сахал, розглядаючи особливості формування тех-нологічних циклів, підтримав думку Г. Менша і Й. Шумпетера, що інновації мають тенденцією до утворення кластерів. Названа тенденція зумовлена тим, що між спонукальними причинами ви-никнення різних видів техніки немає кореляції. Навіть якщо б на шляху дифузії конкретних технологій і взаємного проникнення знань, нагромаджених під час розвитку різних видів техніки, і не існувало, ніяких бар’єрів, то можна було б очікувати, що іннова-ції в кінцевому підсумку розподіляться рівномірно як за різними галузями, так і за періодами [89, с. 82]. Під кластером, здебільшо-го, розуміють сукупність базисних інновацій, які сконцентровані на певному відрізку часу й економічному просторі.
Циклічність інноваційних процесів пояснюється в працях Д. Сахала термінами системного аналізу. Радикальні інновації стають причиною циклічної поведінки системи, адже діючий куму-лятивний механізм сприяє поширенню їх впливу далеко за межі цього відрізку часу, протягом якого вони виникли: «Інноваційний процес спрямовується взаємною грою випадкових чинників, що мають кумулятивну природу» [89, с. 234]. Згідно з твердженнями Д. Сахала, у багатьох сферах технічний прогрес відображає деда-лі глибше розуміння інженерними працівниками потенціалу тех-нології (у широкому розумінні) і намагання повніше його вико-ристовувати, поняття інноваційного потенціалу технологічного зсуву (тобто потенціалу, закладеного в процесі поширення нови-нок) безпосередньо стосується планування НДДКР.
Багато положень концепцій Г. Менша і Д. Сахала були кри-тично розглянуті та розвинуті іншими авторами. Зокрема, по-гляд К. Фрімена полягає в тому, що фаза депресії знижує впро-вадження технологічних новинок у виробництво. Але в цей час створюються сприятливі умови для організаційних інновацій, які передують базовим. Він пропонує активне стимулювання ін-новацій. К. Фрімен увів нову категорію «нова технологічна сис-тема» (НТС) і «технологічна революція», яка полягає в зміні техніко-економічної парадигми. НТС характеризується дослід-ником як комплекс інновацій, пов’язаних із загальною техноло-гічною базою, поширення яких справляє великий вплив на різні сфери економіки.
Цю думку підтримав інший німецький економіст А. Кляйнкнехт, вважаючи, що під час депресії фірми намагаються мінімізувати витрати і не впроваджують технологічні інновації, які стають ак-туальними та менш ризикованими в період піднесення економіки. Під час депресії доцільно, на його думку, застосовувати радикаль-ні продуктові інновації і використовувати для економіки цю мож-ливість, активізуючи інноваційну діяльність.
Теорія провідних учених світу щодо інноваційної діяльності згрупована в табл. 1.2.
Таблиця 1.2
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕЯКИХ ПОГЛЯДІВ
НА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
Основні
положення

Дослідники Фаза
депресії Фаза
піднесення Інноваційна
активність
підприємств Практичні рекомендації з подолання затяжної
економічної
депресії
Г. Менш Відіграє роль гене-ратора умов для появи інновацій Зменшуєть-ся іннова-ційна акти-вність Підприємства інвестують ко-шти в нову продукцію на фазі депресії Пасивне очікування закінчення депресії
К. Фрімен Зменшує появу інно-вацій Зростає ін-новаційна активність Підвищена ін-новаційна ак-тивність влас-тива прибутковим підприємствам Активне стимулювання інновацій
А. Кляйнк-нехт Сприяє впровадженню радикаль-них продукто-вих інновацій завдяки ме-ншому ри-зику Сприяє впровадженню поліпшуючих і технологіч-них іннова-цій Схильність до новацій у при-буткових під-приємствах не-велика Депресія стимулює активізацію інноваційної діяльності
Я. Ван Дейн висунув гіпотезу про те, що поява інновацій різних ви-дів пов’язана з фазами соціально-економічного і науково-технічного розвитку, що подаються у вигляді «довгої хвилі». Він досліджував чо-тири фази розвитку нової галузі та дійшов таких висновків:
— на фазі впровадження існує велика кількість продуктових інновацій, проте їх вибір проблематичний через недостатність інформації про майбутній платоспроможний попит;
— на фазі зростання характер попиту в основному визначив-ся, і кількість продуктових інновацій скорочується. А збільшення обсягів виробництва та продажу, дохідності стимулює технологіч-ні інновації, які зменшують витрати виробництва;
— на фазі зрілості знижуються темпи випуску продукції, а інновації характеризуються окремими поліпшеннями даної техно-логії;
— на фазі старіння продовжують знижуватись темпи випуску продукції та обсяги продажу, а насичення ринку зменшує трудо-місткість технологічних інновацій.
Отже, згідно з дослідженнями вченого, протягом життєвого цик-лу галузі проходить поступове витіснення продуктових інновацій технологічними. Ця концепція важлива саме на перехідному етапі економіки, коли є необхідність активного стимулювання інновацій.
Дослідники Е. Менсфілд, А. Ромео продовжували розглядати теорії життєвого циклу інновацій, які поширюються горизонта-льно — від поодиноких нововведень до повного насичення ними ринку. Вони припустили, що дифузія інновацій проходить інтен-сивніше в наукомістких сферах, її комерціалізація залежить від кваліфікації менеджменту, розподілу фірм даної галузі за чисель-ністю працюючих, дохідності самої інновації.
Продовжили еволюційну теорію відомі американські дослід-ники Р. Нельсон та С. Уінтер у своїй праці «Еволюційна теорія економічних змін». У ній характеризується суть теорії загальної економічної рівноваги, її обмеженість та непослідовність. Вони вважають, що «еволюційна теорія відкриває широкі перспективи, які сприяють аналізу значного кола явищ, пов’язаних з економіч-ними змінами, що виникають унаслідок зміни попиту на продук-цію або умов пропозицій факторів виробництва чи викликані ін-новаціями… Зміна технологій — нерівноважний процес тому, що потреби суспільства в старих технологіях з часом виявляються менше, ніж можливості їх виробництва, а необхідність в нових — зростає. Саме тому, прибуток від успішного нововведення — явище нерівноважне… У контексті стандартів рівноваги … цей прибуток виникає в результаті відриву від конкурентів завдяки інновації» [67, с. 46]. Звичайно, в умовах невизначеності виника-ють інноваційні ризики, але вони узгоджуються з нерівноважною природою інноваційних надприбутків.
Останні спільні праці вчених Г. Хамела (Великобританія) і К. К. Прахалада (США) «Революція в бізнесі», «Конкуренція за майбутнє» теж присвячені інноваційним процесам, конкуренто-спроможності фірм на глобальних ринках. Важливою умовою ін-телектуального лідерства вони називають вміле використання «базових функціональностей продукту» і «ключових компетен-цій», під якими розуміють потенційні можливості розвитку та нового використання продукту, а також знання, навички, квалі-фікація персоналу, які допоможуть у разі втрати попиту на про-дукцію вийти на ринок з іншими нововведеннями. На думку вче-них, ХХІ ст. є етапом революційних рішень і інновацій у бізнесі. Конкуренція — це вже не «продукт проти продукту», «ефектив-ність проти неефективності», а «нелінійна інновація проти ліній-ної». Стверджується, що «ера прогресу», лінійного еволюційного розвитку і неперервних поетапних змін завершилась у ХХ ст. Пе-реможуть ті фірми, що матимуть справу з новими видами бізнесу, приймати нестандартні рішення, використовувати нелінійні інно-вації. Тому в процесі розроблення інноваційної стратегії в Україні важливо врахувати основні положення цих відомих дослідників.
Дещо інших поглядів дотримуються англійські дослідники Дж. Тідд, Дж. Бессант, К. Павітт, які вважають, що фірми мають учитися управляти одночасно:
— менеджментом традиційних інноваційних процесів на зра-зок «робити те, що ми вже робимо краще за інших»;
— упровадженням інновацій радикально нових поколінь.
Учені підкреслюють, що інновації сприяють посиленню конку-рентоспроможності компаній, оскільки спостерігається сильна ко-реляція між ринковою діяльністю і новими продуктами. Продуктові і технологічні інновації допомагають завойовувати й утримувати частину ринку, збільшувати прибутковість на цих ринках.
Р. Кантер підкреслює, що «цифрова», «електронна культура» посилює переваги та інноваційні можливості фірми, вносить еле-менти постійних змін у діяльність підприємства, активізує люд-ський чинник, творчість персоналу.
А. Сливоцький, відомий американський фахівець із питань практики сучасного підприємництва, відзначає, що самі по собі технологічні інновації не є головним рушієм зростання ринкової вартості компанії. «Швидка імітація нових товарів обмежує цикл утворення капіталу від технологічної новації. Технологія може приносити й утримувати капітал лише доти, доки вона залиша-ється рідкісною. Але глобальне поширення ділових відносин, широкий обіг капіталу та загальне поширення інформації не сприяють тому, щоб технологічні новації залишались актуальни-ми тривалий час. Хоча технологічні новації й далі приносять зиск споживачам, вони не спроможні збільшити капітал» [93, с. 34]. Тому технологічні інновації, що не використовують «ефективну ділову модель», не ведуть до зростання капіталу компанії. Крім того, ділові моделі мають базуватися на пріоритетах споживачів. Хоч Г. Хамел і К. К. Прахалад заперечують таку позицію, ува-жаючи, що робота на споживача не повинна зводитись до задово-лення сьогоднішнього попиту, адже споживач не знає, яким може бути продукт майбутнього, і завдання компанії — його розробити та запропонувати. Тобто основною метою підприємців має бути формування майбутніх потреб споживачів.
Досвід економічного розвитку країн-лідерів підтверджує, що еволюційний процес в економіці здійснюється саме чере

Ви переглядаєте статтю (реферат): «Характеристика феномену інновацій та їхні види» з дисципліни «Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації»

Реферати та публікації на інші теми:

ПОПИТ НА ГРОШІ Фінансові ресурси інвестування Функціональні учасники інвестиційного процесу Аудит обслуговуючих підприємств агропромислового комплексу ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ НОВОГО ТОВАРУ