В ті ж часи, коли орійські племена Богумира потерпали від потопу, в Індії, в П’ятиріччі (нинішній штат Пенджаб) відбувся страшний землетрус. Як розповідає Книга Велеса (Рід 1,2), з причини відходу від віри батьків, від віри у Всевишнього Рода "дуже розсердився і став лютувати … бог Сварог". І будівлі родичів були зруйновані, і скотина загинула, падаючи в глибокі розщілини, що утворювались під час землетрусу. Ті, що залишились живими, звернулись до Яруни (Арджуни в індійському епосі), щоб він вивів племена оріїв з індійських земель. Так в IV тис. до н.е. відбувся ще один поворот історії. Яруна з синами Києм, Щеком і Хоривом, а також з братом Кісеком повели інських орійців до Причорномор’я. На Кавказі, поблизу гори Арарат, сини Яруни заснували міста Куар (Кий), Мелтей (Щек) і Хореан (Хорив). На території Північного Кавказу інсько-арійські племена розділились на народ Кісека (майбутніх ванів, пращурів романо-германських народів, і слов’янські племена куявів (відомих пізніше в Польщі), чехів (від роду Щека) і хорватів (від Хорива). Куяви і чехи спочатку мешкали в середньому Подніпров’ї, а вани і хорвати зайняли території по Дону і Приазов’ю. Розселення племен Яруни і Кісека ослабило дружини орійців, чим скористались яги-єгуни (угро-фінські племена, що мешкали північніше Середнього Поволжя). В результаті війни з ягами більшість народу Кісека загинула і якби на допомогу не прийшли воїни Яруни, то племена ванів були б знищені повністю. Після цих подій Кісек пішов далеко на північ в Скандинавію. Як сказано в Книзі Велеса: "… до Земель Кісека ходять наші отари. І там є земля Одіна, який пішов від нас до них. І там бились. І там ми бачили руку, що загрожувала нам, і бачили Суворого Одіна…" (Книга Велеса, Троян, ІV). В землях Русі інські орії злилися з місцевим населенням і племенами русів, що повернулись з Семиріччя , а сини Яруни заснували нові міста на Північному Кавказі на Дону і на Дніпрі . На час повернення першої хвилі оріїв на Батьківщину і припадає спалах Трипільської культури. За археологічними даними, Трипільська культура створювалась русами (полянами, сіверянами, русами), що спілкувались на протогерманській мові, і індо-орійськими племенами, що говорили на протослов’янській мові. Підтвердженням тому є письмові знахідки, виконані на різних мовах і різними алфавітами: протошумерським клинописом, протогрецькими буквами і рунічними знаками протогерманської писемності. Із цих трьох найдавнішим був протошумерський клинопис, яким користувалось місцеве населення ще задовго до відходу оріїв на схід . Руси і орійці, що повертались на Батьківщину користувались уже дещо трансформованими алфавітами, від напівієрогліфічних (нащадки Богумира) до рунічних – асів Одіна і готів. Характерною особливістю всіх цих алфавітів був різноманітний клинопис .
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Друга хвиля повернення оріїв» з дисципліни «Русь»
