Підчас шумеро- аккадского потопу 2064 року д.н.е.частина сумерів відійшла на території прилеглі до Кавказу та до Іранського нагір’я, а частина з них, подолавши гірські масиви, ще північніше – в райони Приазов’я , північного Кавказу та Прикаспію. Ті, що досягли степових просторів, змішались з своїми прадавніми родичами по трипільській культурі. Нестійкий клімат Прикаспію, що мав тенденцію еволюції в напрямку виникнення і розвитку зон напівпустельного і пустельного характеру, не давав змоги впровадити орне землеробство в якості надійного джерела існування. А тому прибульці, перейшли на кочовий засіб життя. При цьому сумери багато втративши з цивілізаційних надбань попереднього етапу, одночасно підняли культурний рівень місцевих племен, давши їм свою назву «кіммери» і нові можливості. Прибульці надали пасіонарний поштовх, в результаті якого на початку першого тис. д.н.е. кіммерійці стали визначальним фактором подальшої еволюції народів Причорномор’я. Вважається, що саме кіммерійці першими освоїли верхову їзду на конях , а точніше створили необхідну збрую для тривалої їзди та винайшли «штани», без яких тривале перебування на коні неможливе. За археологічними даними багато вчених вважає, що саме кіммерійці першими освоїли технології виробів із заліза . Залізні мечі переважали мідні і бронзові, а кінний воїн, та ще й озброєний залізним мечем, став грізною військовою силою. Наслідком переваги в конкурентній боротьбі за існування стало вибухове зростання народонаселення на території, прилеглій до Північного Кавказу, а саме в пониззях Дону, Волги та в басейні Кубані. У VIII-VII ст. д.н.е. кіммерійці стали могутньою силою. Кіммерійська кіннота нестримним потоком розливалась по родючих землях всього Причорномор’я. У згаданий час на території Передньої Азії загострилось суперництво муж двома великими державами Давнього Сходу – Ассірією та Урарту, між країнами, що мали відповідно переважне семітське і орійське населення . В цю суперечку вмішались кіммерійці, спочатку зруйнувавши Урарту, царем якого був Руса 1, а через 9 років ( у 705 р. д.н.е.) від них загинув і цар Ассірії Саргон П. Протягом VII сторіччя кіммерійці завоювали майже всю Малу Азію, дійшовши до Лідії. Але батьківщиною кіммерійців, як писав Геродот в своїй «Історії» була «…країна, що заселена зараз скіфами, а раніше , з прадавніх часів, належала кіммерійцям» . Необхідно зауважити, що вплив кіммерійської культури відстежується не лише в районах прилеглих до Кавказу, а й в Ірані, Середній Азії, в Європі. Скрізь де в похованнях знаходять зброю і речі з заліза та першу упряж для верхової їзди на конях, як вважають археологи, мешкали свого часу їх перші носії - кіммери. Поховання кіммерійців знаходять, за перерахованими ознаками, від Ірану до Італії . Життя і еволюція самобутньої культури кіммерійців були перервані на початку VII ст.д.н.е скіфами, з якими пов'язаний наступний етап прадавньої історії України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кіммери – сумери» з дисципліни «Русь»
