Близько 1500 р. д.н.е., за іншими даними близько 1300 р. д.н.е., в Егейському морі (з острова до острова перегукувались е-гей!?) вибухнув вулкан, що знаходився на острові Санторін . Виверження Санторіну супроводжувалось страшним землетрусом по всій території Середземномор’я та Причорномор’я. На велику висоту в атмосферу Санторін викинув величезні маси пилу і попелу, Сонце надовго сховалось за чорними хмарами. Не зразу розсіялись ті хмари, а тому сонячне проміння майже не проникало до поверхні землі. Наступило похолодання, що викликало нове переселення народів. Від берегів Дніпра і Дону (мимо Дністра) рушили ет-руси-етруски, які дійшли до Апеннінського півострова, Іри-ори (орії)- вольки (пізніше з V ст.. д.н.е. на Русі відомі як кельча, або кельти) переселились до Тиренського моря, в Грецію і Італію; дорійці – орійці в Грецію. До Північної Італії етруски прийшли під проводом свого вождя (бож-дя?)-воєводи (того, хто воїв воде), якого звали Лід (або крижаний чоловік, незворушний і холодний). Тіт Лівій, античний історик, писав про етрусків наступне «Від берегів Тібру до Альпійських гір, від моря до моря все було заселено етруськими племенами». 12 племен, що прийшли, утворили державу Етрурію, розселившись по 12 округах. Кожна округа мала племінне віче, своє центральне місто і правив в ній старшина, якого обирало віче. Столицею Етрурії була Вія, що за розмірами не поступалась Афінам. Окружні міста називались: Кордон, Мілан, Курінь, Порусія, Коса, Лука, Оратаніс, Оріана, Русалія, Кума та ін. Житла називались «курінь» , бо в кожній хаті стояла піч, що куріла. За свідченням античних авторів етруски принесли високу культуру землеробства і тваринництва, користувалися чотириколісними возами, залізними плугами, їздили верхи на конях, сіяли пшеницю, просо, гречку, жито, мали своє рунічне письмо. Мова етрусків складалась майже наполовину із слів, які зрозумілі кожному українцю. Етрускознавець З. Маяні у книзі « Етруски починають говорити» подає етруський словник. Ось деякі слова із того словника пева- пити, сла – солодкий, сну - сон, тул тулити , віс –вовк, враз –вразити, зар – жар, уті – іти, сос – соска, ру – рука, сопіа – сопіти, сопілка, духім – дух та ін. Поступово Ертрурія розпалась на 12 республік, бо кожний із старійшин бажав бути царьком. Невеличкі республіки стали легкою здобиччю сусідів галлів, які вигнали етрусків за межі обжитих земель, а в 347 р. д.н.е. римські легіонери повністю зруйнували Ертрурію., розчинивши залишки етрусків і їх культуру в набираючій силу імперії. Вплив культури і світогляду етрусків на античний Рим був надзвичайним, проявляючись від богів Римського Олімпу до національної страви – борщу. Головним божеством у етрусків був патер Дий (кельтське, він же грецький Деус – Зевс), або тато Див – головний бог зоряного неба у оріїв. З часом він став Патером, або Юпітером. Богом, що користувався великою шаною у етрусків, був Тор (Тур), від якого пішли назви Са-турн (це Тур) і назва військових структур «центуріонів». Страбон оцінював вплив етрусків на Рим наступним чином: « від етрусків римляни перейняли богослужіння, будову храмів, музику, одяг, зброю, віру, судочинство, консулів». А Тіт Лівій писав, що римляни вивчали етруську мову , як тепер грецьку». На тому ж історичному відрізку, що й етруски, до Тиренського моря переселились войовничі племена вольків. Вольки були всебічно розвинутими, обдарованими, людьми надзвичайної фізичної сили. Прибульці заснували одне з міст, що залишило по собі глибокий слід у історії – Антум, або Анти. Саме за назвою цього міста цілий період історичного розвитку людства отримав назву «античного». Якою ж мовою говорили етруски? На одній із етруських статуеток, що отримала назву «хлопчик з птахом, читаємо: „Воле дає може чо за мілек чаєт” (волю даю, може що за милим ску-чає) або в сучасній вимові: звільнюю птаха, хоча за ним Мілек буде скучати). На надгробку скіфа-дорійця (д-орійця) Енея, того, що спалив Трою, також є напис староукраїнською мовою: «Дате єму серебру би чадоращ (дайте йому срібла, щоб був чадородним).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Етруски, вольки і дорійці» з дисципліни «Русь»