Ці методи ототожнюються з асоціюванням та генеруванням ідей. Метод асоціювання ідей базується на використанні можливо-стей органів чуття людини (слуху, зору, дотику) та її розумових здібностей для формування шуканих ідей. Спостерігаючи, слуха-ючи або відчуваючи той чи той реальний об’єкт, людина здатна відійти від його образу і уявити собі інший, що має певну подіб-ність, але принципово різниться від нього. Пов’язана з цим оригі-нальна та цінна ідея фіксується і використовується для дальшого опрацювання. Під час спостереження і формування ідеї аналізу-ються властивості реального та уявного об’єкта. На підставі логіч-них роздумів і прямого порівнювання цих властивостей прийма-ють необхідні рішення. Ясна річ, що цей процес передбачає наявність точних відповідей на низку конкретних питань. З’ясовуються, зокрема, переваги та недоліки конструктивного виконання товару, можливості його використання за нових умов або здійс-нення масштабної (збільшеної, зменшеної) модифікації виробу. Вивчаються також можливості зміни зовнішнього оформлення, компонування або принципів дії виробу, заміни матеріалів тощо. Відповіді на ці питання дають змогу створити образ майбутнього об’єкта. Метод генерування ідей базується на систематизації даних щодо розвитку певного виду товару в минулому та на логічному аналізі цих даних для визначення можливих напрямків розвитку продукту в майбутньому. Поширеними засобами генерування є діаграми та матриці ідей, так звана мозкова атака (метод «моз-кового штурму»), евристичні методи. Метод генерування з допомогою діаграми ідей передбачає використання відповідного графічного матеріалу, який синтезує минулий досвід становлення та розвитку того виду товару, що розглядається. Така діаграма своєю наочністю допомагає підви-щенню активності творчої діяльності в процесі пошуків нових варіантів розв’язання задачі, сприяє такому пошуку і створює для нього необхідні передумови. Метод генерування з використанням матриці ідей пов’язаний із проникненням у морфологію (склад та структуру) виробу. Його вважають продуктивнішим, оскільки він дає змогу отримати більшу кількість комбінацій ідей, у тім числі альтернативних. Останнє сприяє знаходженню принципово нових рішень. Морфологічний аналіз ґрунтується на побудові матриці характеристик об’єкта про-гнозування та їх можливих значень з наступним перебиранням і оцінюванням варіантів сполучень цих значень. Він реалізується на основі побудови так званого морфологічного блоку, який було за-пропоновано швейцарським вченим Ф. Цвікі в кінці 50-х років. Па-раметри об’єкта, відібрані на попередньому етапі як найважливіші для проблеми, що вивчається, розміщуються в рядках та стовпчиках багатовимірної таблиці — морфологічної матриці (рис. 65). У кож-ній клітинці матриці є варіанти можливих рішень. Процедура мор-фологічного аналізу — це послідовне перебирання можливих спо-лучень різних характеристик (у нашому прикладі — фізичних принципів та технічних рішень). Загальна кількість m варіантів створення нового технічно складного товару дорівнює добутку , де i =1, 2, …, n — кількість різних типів характеристик; ri — кількість характеристик i-го типу.
Прогнозна сутність методу морфологічного аналізу виявля-ється в можливості передбачення ймовірнісних характеристик товарів, які ще не створені, але можуть з’явитися в майбутньому. Метод мозкового штурму — це сукупність прийомів отримання нових ідей завдяки творчій співпраці організованої гру-пи фахівців. Передумовою успішної діяльності групи є концент-рування уваги її працівників виключно на проблемі, що розглядається, а також незалежність думок і можливість вільного висування ідей кожним. Зрозуміло, що повністю виключається будь-який тиск на кожного учасника творчого колективу. Навпа-ки, схвалюються спроби розвитку ідей своїх колег, спроби побу-дувати одну ідею за допомогою іншої, комбінування ідей у різ-них сполученнях. Ліпші результати досягаються тоді, коли група працює в складі п’яти — десяти осіб протягом обмеженого часу (одна-дві години). Поряд з пошуком рішень у недостатньо дослі-дженій галузі науки чи техніки цей метод застосовується також для з’ясовування можливостей використання вже існуючих виро-бів у нових сферах. Інколи метод «мозкового штурму» використо-вують для виявлення недоліків тих чи тих об’єктів виробництва. Усі вони різняться лише за підходами до процесу та за ін-струментарієм підтримки пошуку нових знань. Наприклад, ідея синектики ототожнюється з поєднанням окремих творчих особи-стостей в одній групі з метою колективного формулювання і розв’язування конкретних завдань. Колективна думка «фокус-групи» застосовується тоді, коли дослідник не до кінця розуміє пробле-му або не має вичерпної інформації для здійснення формалізова-них кількісних розрахунків. Евристичні методи базуються на асоціативних здібностях, інтуїтивному мисленні і здатності людини керувати ним. До та-ких методів відносять різні правила та рекомендації, що допома-гають розв’язувати задачі без попереднього оцінювання резуль-татів. До найпоширеніших евристичних методів належать методи аналогії та інверсії (табл. 1). Таблиця 1 СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЕВРИСТИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛОГІЇ * Об’єкти наслідування Методи аналогії Об’єкти неживої природи Предмети природного середовища Метод репродукції Предмети штучного середовища Метод пристосування Метод копіювання Метод прецеденту Метод модифікації Метод конвертування Метод конструктивної подібності Метод реінтеграції Метод псевдоморфізації Об’єкти живої природи Істоти (як сучасні, так і вимерлі) Метод біохімії Метод біомеханіки Метод біоархітектури Метод палеобіоніки Людина Метод антропоморфізації Метод біокібернетики Метод відтворення суспільних явищ * За: Аміров Ю. Д. Основи конструювання. — М.: Вид-во стандартів, 1991. Методи аналогії відображають природне прагнення людини до наслідування, тобто до відтворення у виробах особливостей предметів, процесів і явищ оточення, а також розумових здібнос-тей і фізичних можливостей власного організму. Прагнення до встановлення подібності й розбіжності об’єктів живої природи і створюваних людиною знарядь праці супроводжує особистість на всіх етапах творчої діяльності. Ще й досі шукають аналогій між літаком та птахом, маніпулятором і рукою людини, кіберне-тичним пристроєм та людським мозком. Беручи загалом, уза-гальнені евристичні методи аналогії залежно від специфіки об’єкта наслідування поділяють на два класи: методи насліду-вання об’єктів неживої природи; методи наслідування об’єктів живої природи (людини та інших біологічних істот). Метод аналогії має багато різновидів. Так, наприклад, метод репродукції відтворює специфічні особливості окремих предме-тів природного середовища в об’єктах, що проектуються. Відтво-рюються зовнішні обриси, форми, пропорції та інші особливості об’єкта відтворення. Таким прикладом може бути конструктивне вирішення сучасних телевеж, архітектура службових споруд то-що. Метод пристосування передбачає кілька нескладних опера-цій, виконання яких уможливлює пристосування природних кон-струкцій та речовин для споживчих цілей. Це, наприклад, декоративні прикраси, прості знаряддя праці. Безпосередньо з від- творенням пов’язаний метод копіювання. Він передбачає вико-ристання стандартних копіювальних пристроїв для багаторазового використання аналогічних рішень, які були знайдені раніше. На цьому принципі базується використання трафаретів, шабло-нів, моделей тощо. У сучасній практиці генерування ідей широко застосовується метод прецеденту. Він передбачає використання в новому товарі оригінального й ефективного функціонального принципу, що був застосований у попередніх моделях. Наприклад, торгові автома-ти, каси-автомати. Метод конструктивної подібності (принцип матриці) покладено в основу проектування товарів, що є геомет-ричною (лінійною, площинною або об’ємною) аналогією вже іс-нуючих. Наприклад, ряд автомобілів, що побудовані на спільній конструктивній базі, серія електропобутових виробів. Застосовується також у творчій діяльності метод реінтеграції (метод «нитки Аріадни»), що сприяє створенню нового склад-ного товару за аналогією з відносно простим. Відомо, що ракет-ний двигун Ф. Цандера було розроблено за аналогією з паяльною лампою. Для розроблення товарів споживчого призначення дуже часто використовується метод псевдоморфізації. За цим мето-дом створюються вироби, які за формою аналогічні існуючим, але мають інше функціональне призначення. Метою такого това-ру є створення хибного уявлення щодо його справжньої функції. Наприклад, авторучка у вигляді гвіздка, запальничка-пістолет, радіоприймач-гаманець. Широко застосовуються для генерування ідей методи, що пов’язані з наслідуванням об’єктів живої природи. Наприклад, метод палеобіоніки бере за прототипи для нових товарів силуети викоп-них тварин (крокуючий екскаватор). Метод біомеханіки базується на відтворенні в товарах, що розробляються, принципів механіки руху істот (гелікоптер). Метод біоархітектури використовує для нових товарів форми та пропорції, властиві об’єктам живої приро-ди (наприклад, радіатори опалювання, огорожі та інші конструк-ції). Проектуючи товари, які штучно відтворюють функції, прита-манні людині, використовують метод біокібернетики. Останнім часом у дослідницькій практиці широко застосовуються методи біоніки — науки, що вивчає закономірності і принципи функціо-нування живого організму з метою створення штучних технічних систем. Автоматизовані системи, що самонавчаються, робототех-нічні пристрої, пристосування для розпізнавання образів — це да-леко не повний перелік сфер застосування біонічних алгоритмів. До логічних відносять також методи альтернативного по-шуку, засновані на комплексному використанні в процесі пошу-ку ідей нових товарів таких прийомів, котрі утворюють альтерна-тивні пари у вигляді «прийом-антиприйом». Наприклад: збільшення-зменшення, гіперболізація-мініатюризація, макроідеалізація-мікроідеалізація. Метод інверсії (від лат. перестановлення) також відіграє важ-ливу роль у пошуку ідей нових товарів. Він передбачає пошук рішень у напрямках, протилежних загальновизнаним для анало-гічних об’єктів. Наприклад, метод інверсії робочих матеріалів і речовин передбачає заміну традиційних їхніх видів на нетради-ційні. Це забезпечує можливість виконання товаром нових функ-цій або збільшує його корисність. Метод інверсії форми об’єкта передбачає зміну експлуатаційних властивостей товару через відхилення від традиційних рішень. Наприклад, літак з крилами, що складаються, катер на підводних крилах. Якщо потрібно од-ночасно брати до уваги суперечливі вимоги до конструктивних матеріалів, також застосовують метод інверсії. Наприклад, заміна металевих деталей на пластмасові забезпечує сполучення традиційно протилежних властивостей — міцності й легкості. Нині великого поширення набули методи комбінування, що базуються на системному аналізі основних ознак виробу. Такими, зокрема, є параметри, складові елементи та зв’язки між ними. Системний аналіз дає змогу синтезувати нові технічні рішення відносно товару, який розробляється, та його можливих варіан-тів. Комбінування доцільно виконувати з використанням ЕОМ та систем автоматизованого проектування (САПР).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛОГІЧНІ МЕТОДИ» з дисципліни «Товарна іноваційна політика»
