Осадові породи загалом складають біля 8 % об’єму земної кори. Однак вони вкривають біля 75 % суші, що робить їх дуже важли вим фактором середовища проживання людини. Потужність оса дових порід у зонах геосинкліналей коливається від декількох метрів до 15...20 км. Основна маса осадових утворень зосереджена на континентах і їх підводних окраїнах. На дні океанів знаходиться не більше трети ни всього об’єму осадових порід і відкладів. Розподіл осадових порід у межах материків також нерівномірний: приблизно 3/4 всіх осадових порід прилягають до давніх геосинклінальних областей. Загальноприйнятої генетичної класифікації осадових порід не існує, тому застосовується декілька систематик цих порід. Виходячи з того, що відкладання осадів відбувається головним чином завдяки механічним, хімічним і біологічним процесам, оса дові гірські породи поділяють на механогенні, хемогенні і біогенні. Умовність такого поділу очевидна. Важко знайти породи, які цілком і повністю утворилися б у результаті якого-небудь одного процесу. А тому більш правильно групувати їх за складом, хоча класифікації порід за цією ознакою у різних авторів теж мають певні розбіжності. У наш час виділяють такі основні групи осадових порід: улам кові, глинисті та породи, що виникають у результаті біологічних і мімічних процесів. Проте такий поділ також має умовний харак тер, оскільки уламкові породи в процесі діагенезу піддаються дії різних біологічних і хімічних процесів, що залишають сліди у ви гляді певних мінералів та відбиваються на будові цих порід. Уламкові породи утворюються шляхом механічного руйнуван ня інших порід. Вони складають понад 20 % всієї маси осадових порід. У свою чергу уламкові породи поділяються на: грубоулам кові, або псефіти (від грец. рзерЬов - камінець), розміром понад 1 мм; піщані, або псаміти (віл грец. рзаттов - пісок) - 1,0...0,1 мм; пилуваті, або алеврити (від грец. аіеигоп - борошно) - від 0,1 до 0,01 мм. Зцементована порода необкатаних уламків псефітів називається брекчією, а обкатаних - конгломератом. Псаміти поділяють на розсипчасті та зцементовані. До розсипчастих належать піски, до зцементованих - пісковики. За мінераль ним складом піщані породи поділяються на кварцові, польовошпатові, глауконітові, слюдисті, залізисті тощо. За діаметром зе рен піски і пісковики поділяються на грубозернисті (0,5... 1 мм),
середньозернисті (0,5...0,25 мм) і дрібнозернисті (0,25...0,1 мм). За походженням піски можуть бути морськими, річковими, озерни ми, еоловими, флювіогляціальними. Алеврити посідають проміжне місце між пісками і глиною. До них належать суглинки, леси, лесовидні суглинки. Зцементовані пи луваті породи називають алевролітами. Глинисті породи, або пеліти - найпоширеніша група осадових порід, яка становить понад 60 % їхнього загального об’єму. До них належать глина і аргіліти. Глина є переважно продуктом механічного і хімічного вивітрю вання порід різного складу. Розрізняють глину елювіальну (залиш кову) й перевідкладену. Вона відзначається пластичністю, низькою водопроникністю і здатністю поглинати воду при змочуванні та значно розбухати (збільшуватися в об’ємі до 40...45 %). Типові міне рали глини - каолініт і монтморилоніт. Представники елювіальноїглини - каоліни, монтморилонітова глина. У перевідкладеній глині, крім типових глинистих мінералів, містяться пилуваті частинки кварцу, польового шпату, слюди тощо. За походженням глина буває озерною, морською, річковою, льо довиковою. Вона має різноманітний колір: червоно-бурий, жовтий, сірий, сіро-зелений, темно-сірий, бурий. Чисті різновиди глини трапляються серед континентальних порід. Це, зокрема, каолінітові (вогнетривкі) і монтморилонітові (відбілюючі) глини. Ущільнюючись і зцементовуючись, глина перетворюється в ар гіліти- міцні гірські породи, що не розмокають у воді. Породи хімічного і органічного походження. Значна частина цих порід утворюється в різних водоймах, локально - на суші в резуль таті хімічних процесів, життєдіяльності та відмирання тварин і рос лин. Хемогенні й біогенні породи пов’язані між собою взаємними переходами і часто мають комбіноване органогенно-хімічне похо дження. Тому більшість авторів об’єднують їх в одну групу і класи фікують головним чином за хімічним складом. Хемогенні породи поділяються на карбонатні, кременисті, залі зисті, хлоридні (галоїдні), сульфатні, марганцеві, алітні (глинозе мисті) і фосфатні. Карбонатніпороди найбільш поширені серед хемогенних порід - вони становлять біля 20 % маси всіх осадових порід. Серед кар бонатних порід виділяють вапняки, які складаються переважно з кальциту СаС03 (рідше - з арагоніту) з домішками кремнезему, піщано-глинистого матеріалу, і доломіти. Різновидом вапняків є крейда, що складається з дрібних раковин планктонних організмів
(60...70 і тонких зерен кальциту. Вапняк, що містить 25...50 % домішок глини, називають мертелем. Доломіти- породи, складені переважно мінералом доломітом СаМ§(СО})2 з домішками гіпсу, кальциту, ангідриту. Між вапняками і доломітами виділяють пе рехідні форми - доломітові вапняки і вапнякові доломіти. Кременисті породи складені переважно кремнеземом у вигляді опалу чи халцедону і можуть бути органогенного (діатоміт, трепел) чи хемогенного (кременисті туфи, або гейзерити, і кремені) походження. Кремінь - осадова порода, складена переважно халцедоном і опалом із різними механічними домішками. Забарвлення жовте, сіре, чорне, злам - черепашковий. Зустрічається у вигляді конкрецій різної форми і розміру серед інших осадових порід. Утворюється на дні моря з колоїдних розчинів. Залізисті породи, як і марганцеві, поділяються за хімічним скла дом та походженням. Утворюють великі поклади руд цих металів, у т. ч. і в Україні. Сульфатній хлоридні(галоїдні) породибптькі за умовами утво рення. Формуються в результаті випадання з перенасичених вод них розчинів у замкнутих морських басейнах чи озерах. До них належать кам’яна сіль ІЧаСІ, гіпси, ангідрити, калійні солі. У групу алітних (глиноземних) порід входять латерити й бокси ти, які складаються переважно з оксидів і гідроксидів Алюмінію та Феруму. Боксити - осадові гірські породи, багаті на гідроксиди Алюмі нію, а тому є основною алюмінієвою рудою. Вперше боксити були вивченні у Франції в місцевості Бо, звідки і пішла ця назва. Форму вання покладів бокситів тісно пов’язане з процесами вивітрюван ня і перевідкладення продуктів вивітрювання. Відповідно існує два основних типи бокситових речовин: утворені в результаті пере відкладення продуктів вивітрювання ( осадові) та приурочені до місць вивітрювання (залишковіабо латеритні). Переважна части на світових ресурсів бокситів знаходиться у тропічному поясі: Цен тральній і Північній Америці, Африці, Австралії. В позатропічних регіонах трапляються переважно перевідкладені боксити (Урал, Сибір). Представниками фосфатних порід є фосфорити - осадові поро ди, збагачені на кальцій фосфат. Залягають вони у вигляді шарів щільних однорідних порід або ж утворюють конкреції діаметром до 10 см і більше, складені фосфатною речовиною в суміші з до мішками. Фосфорити з вмістом Р3 5 понад 10 % є агрономічно 0 цінними рудами і використовуються для виготовлення фосфорних
добрив. Поклади фосфоритів в Україні відомі на Поділлі, у Во линській, Донецькій та Харківській областях. Горючі породи органогенного походження об’єднують в групу каустобіолітів (від грец. kaustikos - горючий, bios - життя). Вони бувають твердими (торф, буре та кам’яне вугілля, антрацит, сапро пеліти, горючі сланці), рідкими (нафта) і газоподібними (природні гази). Торф- бура або темна пориста порода, що складається з реш ток рослин різного ступеню мінералізації. Утворюється торф у процесі природного відмирання і неповного розкладу болотних рослин в умовах надмірного зволоження і недостатнього доступу оксиґену. Використовують торф як паливо, добриво, сировину для отримання ацетатної кислоти, спирту, воску, у будівництві (для виготовлення теплоізоляційних плит). Викопне вугілля (буре, кам’яне, антрацит) утворились із рослин них решток попередніх геологічних епох. Воно складається з орга нічної маси і мінеральних домішок. Нафта - масляниста рідина від темно-бурого до чорного кольо ру, іноді безбарвна або світло-жовта, з характерним запахом. До складу нафти входить Карбон (біля 85 %), Гідроген (11.„14 %), а також у невеликій кількості Нітроген, Оксиґен, Сульфур та інші еле менти. Щільність 0,75... 1. Заповнює тріщини та пустоти в земній корі, легко протікає по них. Накопичується у рихлих і тріщинува тих породах - пісках, мергелях, вапняках. Питання походження нафти до цього часу остаточно не з’ясова не. Більшість вчених вважають, що нафта має органічне походжен ня. Прихильники гіпотези неорганічного походження нафти пов’я зують її утворення з газоподібними вуглеводнями, які надходять із глибоких надр Землі. До каустобіолітів часто відносять бурштин (янтар) - викопну смолу хвойних дерев. Ця аморфна речовина жовтого, жовто-червоного кольору зустрічається у вигляді зерен і шматків неправиль ної форми масою до 12 кг. Твердість, за Моосом, близько 2,5. Густи на - 1,08 г/см3. Плавиться, загоряється при 350...380 °С. Використо вується для виготовлення ізоляторів, спеціального лаку, в ювелірній справі. Найбільші поклади є на південному березі Балтійського моря. В Україні трапляється в Харківській, Київській, Житомирській, Львівській областях. Великі поклади високоякісних ювелірно-ви робних бурштинів виявлено на Рівненщині (смт. Клесів), де вони залягають у лінзах глауконітових олігоценових пісків. Отже, багато осадових порід мають велике практичне значення, їх використовують у будівництві (глина, піски, вапняки), як хімічну сировину (гіпс, фосфорит, калійні солі та ін.), а також як важливі горючі корисні копалини (вугілля, газ, нафта і її продукти).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поширення і класифікація осадів» з дисципліни «Геофізична екологія»
і тонких зерен кальциту. Вапняк, що містить 25...50 % домішок глини, називають мертелем. Доломіти- породи, складені переважно мінералом доломітом СаМ§(СО})2 з домішками гіпсу, кальциту, ангідриту. Між вапняками і доломітами виділяють пе рехідні форми - доломітові вапняки і вапнякові доломіти. Кременисті породи складені переважно кремнеземом у вигляді опалу чи халцедону і можуть бути органогенного (діатоміт, трепел) чи хемогенного (кременисті туфи, або гейзерити, і кремені) походження. Кремінь - осадова порода, складена переважно халцедоном і опалом із різними механічними домішками. Забарвлення жовте, сіре, чорне, злам - черепашковий. Зустрічається у вигляді конкрецій різної форми і розміру серед інших осадових порід. Утворюється на дні моря з колоїдних розчинів. Залізисті породи, як і марганцеві, поділяються за хімічним скла дом та походженням. Утворюють великі поклади руд цих металів, у т. ч. і в Україні. Сульфатній хлоридні(галоїдні) породибптькі за умовами утво рення. Формуються в результаті випадання з перенасичених вод них розчинів у замкнутих морських басейнах чи озерах. До них належать кам’яна сіль ІЧаСІ, гіпси, ангідрити, калійні солі. У групу алітних (глиноземних) порід входять латерити й бокси ти, які складаються переважно з оксидів і гідроксидів Алюмінію та Феруму. Боксити - осадові гірські породи, багаті на гідроксиди Алюмі нію, а тому є основною алюмінієвою рудою. Вперше боксити були вивченні у Франції в місцевості Бо, звідки і пішла ця назва. Форму вання покладів бокситів тісно пов’язане з процесами вивітрюван ня і перевідкладення продуктів вивітрювання. Відповідно існує два основних типи бокситових речовин: утворені в результаті пере відкладення продуктів вивітрювання ( осадові) та приурочені до місць вивітрювання (залишковіабо латеритні). Переважна части на світових ресурсів бокситів знаходиться у тропічному поясі: Цен тральній і Північній Америці, Африці, Австралії. В позатропічних регіонах трапляються переважно перевідкладені боксити (Урал, Сибір). Представниками фосфатних порід є фосфорити - осадові поро ди, збагачені на кальцій фосфат. Залягають вони у вигляді шарів щільних однорідних порід або ж утворюють конкреції діаметром до 10 см і більше, складені фосфатною речовиною в суміші з до мішками. Фосфорити з вмістом Р3 5 понад 10 % є агрономічно 0 цінними рудами і використовуються для виготовлення фосфорних 