Основним способом боротьби з повенями є регулювання за допомогою водосховищ стоку водопіль і паводків. Каскад гідровузлів на Дніпрі та інших річках забезпечив створення великих водосховищ, в яких акумулюється значна частина води весняних водопіль і тим самим усувається небезпека затоплення територій, розташованих нижче гідровузлів. Найефективніше цього можна досягти за наявності досить завчасного та надійного прогнозу дати настання, об'єму і висоти весняного водопілля. Дуже наглядно роль дніпровських водосховищ у боротьбі з повенями проявилась під час водопілля 1970 р., коли максимальні витрати води поблизу Києва, Дніпропетровська, Херсона були значно зменшені через акумуляцію 11,2 км3 води у Київському, Кременчуцькому і Каховському водосховищах, що дало можливість знизити максимальні рівні на 0,5 м поблизу Києва і до 2,5 м поблизу Дніпропетровська та Херсона. Вдалося також уникнути значних затоплень та підтоплень в інших містах і населених пунктах прибережних районів і тим самим запобігти великим втратам у народному господарстві. Регулювання стоку для боротьби з повенями рідко проводиться як єдиний захід, через те що водосховища такого призначення нераціональні. Тому боротьба з повенями поєднується, як правило, з іншими функціями водосховищ: вирішуються водночас завдання енергетики, водопостачання, водного транспорту, зрошення тощо. За такого поєднання додатковий резервний об'єм водосховищ, призначений спеціально для боротьби з повенями, вдається, звичайно, створити зі значно меншими затратами. Види регулювання стоку водосховищами класифікують за призначенням, ступенем використання стоку, розташуванням водосховищ відносно одне одного, експлуатаційними та іншими показниками. Добове регулювання стоку передбачає перерозподіл за циклом наповнення – спрацювання впродовж доби. Використовують при водопостачанні, зрошенні, на дериваційних каналах. Тижневе регулювання згладжує нерівномірність споживання за наявності неробочих днів у споживачів упродовж тижня. Короткотермінове неперіодичне регулювання стоку здійснюють у вигляді спеціальних попусків води з водосховищ для лісосплаву, судноплавства, створення нерестилищ, санітарних попусків. Сезонне регулювання – це перерозподіл стоку протягом року чи сезону. Багаторічне регулювання – найповніший і сучасний вид перерозподілу стоку між гостро посушливими і багатоводними роками. Каскадне регулювання здійснюють у системі декількох водосховищ. Компенсуюче регулювання ліквідує дефіцит води на проміжних притоках. Буферне регулювання призначене для усунення можливих неточностей у попусках води з водосховищ.
До інших заходів боротьби з повенями належить обвалування заплавних і прилеглих до них ділянок та окремих промислових районів, механічне руйнування льодових заторів. Водозахисні споруди дніпровських водосховищ включають 376 км дамб обвалування і понад 250 км берегозакріплювальних покриттів, які забезпечують захист від затоплення і підтоплення території площею понад 305 тис. га, в тому числі 146 тис. га сільськогосподарських угідь. Найбільшої шкоди повені, водопілля і паводки завдають у гірських і передгірських районах Карпат, де вони бувають щорічно, а інколи й 2...3 рази на рік. Для попередження і зменшення наслідків шкідливої дії вод у цих районах зведено водозахисні споруди, найбільша кількість яких – на річках у басейнах Дністра, Прута і Тиси. Вони захищають понад 310 тис. га земель, у тому числі понад 250 тис. га сільськогосподарських угідь. Серед захисних споруд переважають дамби обвалування, загальна їх довжина понад 1000 км. Берегозакріплювальні споруди в цьому регіоні займають понад 430 км. Великого поширення набуло також біологічне укріплення берегів і заплав річок, а найпоширенішим видом регулюючих споруд є загати, напівзагати, прокопи, траверси, струмененаправ-ляючі дамби та ін. Зменшенню висоти повеней, водопіль і паводків сприяють також меліоративні і агротехнічні заходи, що проводяться на водозборах річок (лісонасадження, снігозатримання, оранка поперек схилів, зяблева оранка тощо). Вони збільшують просочування поверхневих вод від сніготанення та дощів і тим самим помітно зменшують поверхневу складову стоку, збільшуючи підземну в період межені. Для відвернення і захисту від селей застосовують такі заходи: припинення вирубування лісів і чагарників, закріплення гірських схилів шляхом лісонасадження, травосіяння, терасування, влаштування підпірних стінок, застосування повітряного транспортування зрубаних дерев зі схилів, припинення неорганізованого випасу худоби тощо. Важливе значення має цілеспрямоване будівництво гідротехнічних споруд у річкових руслах: баражів, загат, підпірних стінок, гребель, уловлювачів-фільтрів, селеуловлювачів тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Захист від повені, регулювання стоку» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
