Для успішного планування і вирішення питань раціонального використання й охорони водних ресурсів важливе значення має водогосподарське районування території держави, яке відображає специфічні риси географічного розміщення водного господарства. Водогосподарське районування являє собою складну і до кінця не вирішену проблему. Незважаючи на її важливість і наявні розробки, багато теоретичних і методичних положень районування до цього часу ще недостатньо розроблені. Через специфічні особливості водогосподарське районування належить до особливого виду економічного районування, яке має багато спільного як із галузевим, так і з комплексним (інтегральним) районуванням. В той самий час при виділенні водогосподарських районів необхідно враховувати й природні фактори. У разі, коли розглядається якась одна галузь (водні меліорації, рибне господарство, водопостачання, водний транспорт, гідроенергетика та ін.), то стосовно неї водогосподарське районування буде галузевим, а коли таке районування охоплює території з різними видами використання водних ресурсів, то воно буде комплексним (інтегральним). Комплексне водогосподарське районування найповніше відповідає вимогам комплексного використання й охорони водних ресурсів і у зв'язку із цим є найціннішим. Водогосподарське районування може проводитися на основі різних ознак: за належністю до басейнів річок, за існуючим економічним і адміністративно-територіальним поділом, за характером використання водних ресурсів. Деякі дослідники враховують структуру регіональних водогосподарських комплексів, яка склалася в певних регіонах залежно від галузей народного господарства, що використовують водні ресурси. На сьогодні подано низку пропозицій щодо водогосподарського районування, проте немає єдиної думки щодо вибору вихідних територіальних одиниць, стосовно яких слід проводити аналіз господарських і природних факторів для виділення водогосподарських районів. Основу одних пропозицій становить басейновий підхід, інших – економічні райони й адміністративні області. Проте обидва підходи мають недоліки. Так, при виділенні водогосподарських районів за адміністративними або економічними територіальними підрозділами можуть осереднюватися гідрологічні особливості різних водних об'єктів, які містяться на їх території. При виділенні районів за річковими басейнами осереднюватимуться господарські особливості окремих частин басейнів. Водогосподарське районування території колишнього Радянського Союзу в більшості випадків базувалося на басейновому (гідрологічному) принципі. Проте при всіх своїх позитивних якостях таке районування утруднює врахування розміщення продуктивних сил, які склалися історично і не збігаються з річковими басейнами; воно не завжди сприяє оптимальному розподілу водних ресурсів між користувачами. Тому водогосподарське районування має відрізнятися від гідрологічного і враховувати не стільки природні передумови, скільки господарські особливості, потреби у воді й можливості їх задоволення; необхідно враховувати також нестачу і технологію добування води, її транспортування, очистку й інші показники. Співробітниками Інституту водних проблем АН СРСР (1986) проведено комплексне водогосподарське районування з метою створення системи загальнодержавного обліку водних ресурсів, планування їх використання й управління ними. За водогосподарські райони прийнято басейни річок, які формуються з цілих адміністративних одиниць, включаючи внутрішньообласні райони. Басейни середніх і великих річок поділено на частини. Як водогосподарський район вони виділяють території, що характеризуються певною спільністю властивостей водних джерел, специфікою господарського водокористування і складом виробництв, які використовують (в даний час або в перспективі) ці джерела водопостачання. Тобто при проведенні водогосподарського районування враховувались природні особливості та джерела водопостачання, а також розглядались економічні фактори і використання водних ресурсів. Всього було виділено 41 укрупнений водогосподарський район, а за ознаками подібності райони згруповані у шість типів: I – з різко обмеженими водними ресурсами, розвинутим зрошувальним землеробством і швидким зростанням промислового водокористування; II – з обмеженими водними ресурсами і зрошувальним землеробством, що розвивається; III – з недостатніми водними ресурсами та високим рівнем промислового і комунально-побутового водокористування; IV – достатньо забезпечені водними ресурсами із всебічно розвинутим водокористуванням; V – забезпечені водними ресурсами із достатньо високим рівнем промислового і комунально-побутового водокористування; VI – з найбільшою водозабезпеченістю і низьким рівнем водокористування. На території України виділено сім водогосподарських районів, основні характеристики яких (у скороченому вигляді) наведено в табл. 4.1. Вони належать до II–V типів водогосподарських районів. Таблиця 4.1 Водогосподарські райони України
Тип водогосподарських районів Водогосподарськірайони Площа, тис. км2 Населення, млн. чол. Показник Основні водокористувачі ступінь водо-забезпеченості якісного стану водних джерел рівня водокористування ІІ Нижньодніпровський 80 4,0 ++ ++ ++ Зр, Г, Хр, Тр Дністровський 67 6,0 ++ ++ ++ Зр, Хр, Тр ІІІ Донецький 53,2 7,6 + + ++++ Т, X, Чм, Вн, Гд IV Дніпровсько-Деснянський 138 10 +++ ++ +++ Г, Хр, Вт, Вн Середньодніпровський 84 6,0 +++ + ++++ Г, Т, Чм, Км, X, Вн, Гд Придніпровський 84 6,0 ++ ++ ++ Т, X, Хр V Прикарпатський 131 10 ++ ++ ++ Нп, Хр, Тр
Умовні позначення: + – низький; ++ – середній: +++ – високий: ++++ – дуже високий; Зр – зрошення; Г – гідроенергетика; Хр – харчова промисловість; Тр – туризм і відпочинок; Т – теплоенергетика; X – хімічна промисловість; Чм – чорна металургія; Вн – водопостачання населення; Гд – гірничодобувна промисловість; Вт – водний транспорт; Км – кольорова металургія; Нп – нафтопереробка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Водогосподарське районування» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
