МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
Житлові умови належать до числа основних показників рівня життя населення. Експерти ООН пов’язують рівень забезпечено-сті житлом із загальним рівнем економічного розвитку держави і доходом на душу населення. Поліпшення житлових умов є важ-ливим напрямом соціальної політики держави. У прогнозуванні розвитку житлового господарства викорис-товуються такі показники: • загальна та додаткова потреби в житловій площі; • упровадження в дію житлової площі (в м2); • обсяг капітальних вкладень за рахунок різних джерел фінан-сування. Вихідним показником є готівковий житловий фонд як сукуп-ність всіх житлових приміщень незалежно від форми власності, включаючи житлові будинки, спеціальні будинки (гуртожитки, притулки, дитячі будинки, будинки для одиноких старих грома-дян та ін.), квартири, службові приміщення (житлові), інші жит-лові приміщення, придатні для проживання. Розміри можливого розширення житлового фонду визначаються обсягом капітальних вкладень за всіма джерелами фінансування і змінами вартості бу-дівництва житла. Загальна потреба в житловій площі в прогнозо-ваний період розраховується виходячи з перспективної чисельно-сті населення і норм його забезпечення житловою площею на одного жителя. Слід знати, що існують два види норм житлової площі на одну особу: санітарна — 9 м2 і соціальна — 13,65 м2. Житлова площа — це площа без допоміжних приміщень (коридорів, кухонь, туале-тів, ванних кімнат, комірок). Норма користування житловою площею (соціальна норма) — це оптимальний житловий простір, який, згідно з медичними рекомендаціями, дозволяє забезпечити життєдіяльність люди-ни. На Україні вона становить 13,65 м2. Ця норма враховуєть- ся при оплаті за квартиру, при прописці, при здаванні житла в найм. Розрахункова норма — це показник, який використовують для обчислення потреби в житлі і для формування черги на отриман-ня житла. Зараз розрахункова норма становить 5—7 м2 і встанов-люється місцевими органами влади. Норма надання житла (санітарна норма) — це розмір житлової площі (9 м2 на людину), з урахуванням якого сім’ї виділяють житлову площу. Загальна площа житлових будинків розраховується як сума площ житлових та допоміжних приміщень квартир. При прогнозуванні потреби при вводі в дію житлової площі використовують розрахунки динаміки чисельності населення на майбутній період, обсягів готівкового і вибуваючого житлового фонду; уточнюються норми забезпечення житлом одного жителя; передбачається підвищення комфортності житла і рівня благоус-трою. Розширення і благоустрій житлового фонду тісно пов’язаний із розвитком комунального господарства. У прогнозуванні розвитку даної сфери використовується система показників у натуральному та грошовому вираженні, які розроблені за видами послуг. Основний показник для всіх видів підприємств комунального господарства — це обсяг реалізації продукції або послуг у натуральному або грошовому вираженні. Крім цього використовуються окремі показники. Показники роботи мережі водопо-стачання: загальний обсяг водопостачання; середня потреба води на одного жителя; протяжність і потужність водопровідної мережі. Потреба у воді для промислових підприємств визначається на основі норм споживання на одиницю обсягу продукції та обсягу виробницт-ва продукції. Потребу у воді для населення розраховують виходячи з чисельності населення і норми витрат води на одного жителя. Пропущення і очищення стічних вод каналізації визначається виходячи з мережі і стану очисних споруд; потужності головних колекторів до очисних споруд; потужності головної насосної станції; потужності головних колекторів до насосної станції. Обсяг будівництва, розширення і ремонт газової мережі ви-значається виходячи зі стану газопостачання і завдань з поліп-шення побутових умов населення, очистки повітряного басейну, поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя громадян. Стан газопостачання визначається відношенням чисельності жите-лів, які проживають у газифікованих будинках, до загальної чисельності жителів; відношенням протяжності газової мережі до загальної протяжності вулиць; відношенням числа газифікованих квартир до загального їх числа; відпуском газу на комунальні потреби. Кількість електроенергії, яка надходить від постачальників і її реалізація населенню (за мінусом утрат і неврахованих витрат) визначається виходячи з норм необхідного енергопостачання на жителя; чисельності жителів; рівня використання потужностей електростанцій; якості електроенергії, яка відпускається на комунально-побутові потреби, потреби підприємств і організацій. Розміри теплофікаційної мережі і їх розширення випливає зі ста-ну теплозабезпечення і завдань щодо його поліпшення, що може характеризуватись протяжністю магістральних і розподільчих ме-реж; обсягом площ теплофікованих будівель; коефіцієнтом викори-стання потужностей теплофікаційних турбін; кількістю теплоти, яка відпускається на комунально-побутові потреби населення. У прогнозних розрахунках розвитку міського транспорту вра-ховується розмір міста, характер пасажирських потоків і сумарні витрати часу на перевезення від місць проживання більшої кіль-кості населення до місць роботи та інших місць масових відбу-вань. На цій основі вибирають вид транспорту (автобус, трамвай, тролейбус та їх поєднання).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА» з дисципліни «Соціальна інфраструктура і політика»
