Методи прогнозування наслідків антропогенної дії на довкілля
Усі методи прогнозування можна об’єднати в дві групи: логічні і формалізовані (додаток А, рис.А.21). До логічних належать методи індукції, дедукції, екс-пертних оцінок, аналогії. Методом індукції встановлюють причинові зв’язки предметів і явищ. Індуктивний метод дослідження, як прави-ло, починають із збору фактичних даних, виявляють ознаки схожості і відмінності між об’єктами і роблять перші спроби узагальнення. При дедуктивному методі роблять навпаки – від за-гального до приватного, тобто, знаючи загальні положення і спираючись на них, доходять висновку. Цей метод допомагає визначити стратегію прогнозних досліджень. Індуктивний і дедуктивний методи тісно взаємо-зв’язані. За відсутності достовірних відомостей про об’єкт про-гнозу і якщо об’єкт не піддається математичному аналізу, ви-користовують метод експертних оцінок, суть якого полягає у визначенні майбутнього на підставі думки кваліфікованих фахівців-експертів, яких залучають для винесення оцінки з проблеми. Існують індивідуальна і колективна експертизи. Для прогнозування методом експертних оцінок фахівці ви-користовують статистичні, картографічні та інші матеріали. Метод аналогій випливає з того, що закономірності розвитку одного процесу з певними поправками можна перенести на інший процес, для якого потрібно скласти прогноз. Метод аналогій найчастіше застосовують у розробленні локальних прогнозів. Так, у прогнозуванні впливу майбутнього водосховища на довкілля можна використовувати дані щодо вже наявного водосховища, яке має схожі умови. Формалізовані методи поділяють на статистичний, екст-раполяції, моделювання та ін. Статистичний метод спирається на кількісні показ-ники, які дають змогу зробити висновок про темпи розвитку процесу в майбутньому. Метод екстраполяції – це перенесення встановлено-го характеру розвитку певної території або процесу на май-бутній час. Так якщо відомо, що у створенні водосховища при неглибокому розташуванні ґрунтових вод на ділянці почало-ся підтоплення і заболочування, то можна припустити, що на-далі ці процеси триватимуть і призведуть зрештою до утво-рення тут болота. Моделювання — метод дослідження складних об’єктів, явищ і процесів через їх спрощене імітування (нату-рне, математичне, логічне). Ґрунтується на теорії подібності (схожості) з об’єктом-аналогом. Моделі прийнято ділити на дві групи: матеріальні (наочні) і ідеальні (уявні) (додаток А, рис.А.22). З матеріальних моделей у природокористуванні най-поширеніші фізичні моделі. Наприклад, при створенні вели-ких проектів, таких, як будівництво ГЕС, пов’язаних зі змі-нами довкілля. Спочатку будують зменшені моделі пристроїв і споруд, на яких досліджують процеси, що відбуваються за наперед запрограмованими діями. Нині найбільшого значення набувають ідеальні моде-лі: математичні, кібернетичні, імітаційні, графічні. Суть математичного моделювання полягає в тому, що за допомогою математичних символів будують абстрактну спрощену подібність системи, що вивчається. Далі, змінюю-чи значення окремих параметрів, досліджують, як поведеть-ся ця штучна система, тобто як зміниться кінцевий результат. Математичні моделі, що будуються із застосуванням ЕОМ, називають кібернетичними. Дослідження, в яких ЕОМ відіграє важливу роль у са-мому процесі побудови моделі і проведення модельних експе-риментів, отримали назву імітаційного моделювання, а відпо-відні моделі — імітаційних. Графічні моделі становлять блокові схеми (додаток А, рис.А.23) або розкривають залежність між процесами у ви-гляді таблиці-графіка. Графічна модель дає змогу констру-ювати складні еко- і геосистеми. За охопленням території всі моделі можуть бути: ло-кальними, регіональними і глобальними. Головну мету ландшафтно-екологічного прогнозування можна сформулювати як перспективну оцінку у часі динамі-ки й особливостей розвитку антропогенних змін ландшаф-тів і процесів техногенної міграції, здатних впливати на живу речовину у межах ландшафту. Ландшафтно-екологічне прогнозування – це розгалу-жена мережа передбачень динаміки параметрів стану довкіл-ля, здатних впливати на здоров’я людини взагалі, або клініч-них ознак здоров’я населення у кожному окремому випадку. Ландшафтно-екологічний прогноз враховує загаль-нотеоретичні аспекти географічного прогнозу в межах ви-рішення спеціальних завдань екологічного напряму. Склад-ність і недостатня розробленість загальнонаукової основи методології в екологічному прогнозі загалом зумовлюють спрямованість прогнозних оцінок, як правило, у межах лише кількох компонентів ландшафтів, найчастіше ґрунтів або підземних вод. Ландшафтно-екологічний прогноз передбачає ландшафтну оцінку територій, що є неодмінним джерелом планування та проектування характеру їхнього господарсько-го використання та обґрунтування екологічних наслідків розвитку ландшафтних структур або їхніх комплексів. Прогнози екологічного стану ландшафтів можна поді-лити на якісні, кількісно-якісні та кількісні. Якісні прогнози виконують найчастіше у формі графі-чної моделі на підставі якісних та якісно-кількісних оцінок властивостей ландшафтів. Ці оцінки є непрямими причинами процесу прогнозу. Якісний прогноз дає відносну оцінку ділянок терито-рії, ранжуючи їх за інтенсивністю та характером прояву явища (або процесу) антропогенного та техногенного похо-дження. Виокремлені ділянки можуть включати і один ланд-шафт, і угрупування ландшафтів. Якісні та кількісно-якісні оцінки прогнозу відрізняються принципом оцінки природ-них чинників і відповідно ступенем точності. Якісні оцінки є загальнотеоретичними уявленнями про відношення ланд-шафту до відповідного елемента прогнозування. Якісно-кількісні включають систему обґрунтованих кількісних параметрів характеристик ландшафту, здатних впливати на вияв у часі елемента прогнозу. Широко використовується принцип оцінки ландшафтних чинників щодо елемента про-гнозування у балах, сума яких відповідає результативному рівню ландшафту щодо елемента прогнозу. Кількісно-якісний прогноз виконують у формі карт і таблиць з відповідними поясненнями щодо розвитку елемента прогнозу. Базується на прямих кількісних ознаках територій, що зумовлюють диференціацію у просторі (інколи – у часі) територій ландшафтів. Прогнози цього типу виконують за розрахунками для окремого компонента ландшафту та їх узагальнень за сумарними показниками забруднення, гра-нично допустимими концентраціями вмісту токсичних еле-ментів, верхніми та нижніми граничними концентраціями есенціальних елементів. Кількісне прогнозування виконують у вигляді статис-тичних моделей за емпіричними або емпірично-теоретичними даними. Це математичні моделі динаміки розвитку антропо-генних і техногенних процесів. Розрахунки кількісних ознак прогнозованого елемента виконують на всі можливі інтерва-ли часу. Як правило, за фактичним матеріалом цих прогнозів вибирають матеріали моніторингових спостережень, що міс-тять однорідні ознаки об’єкта, прив’язаного до часу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методи прогнозування наслідків антропогенної дії на довкілля» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
