Хоча всі антропогенні ландшафти створила людина, проте глибина впливу на природу в різних їхніх типах неодна-кова. За глибиною дії розрізняють: 1. Аантропогенні неоландшафти – заново створені людиною такі, яких раніше не існувало в природі, комплекси. До них належать курган у степу, терикони, ставок у балці, кар’єрно-відвальні комплекси і багато інших. 2.Змінені (перетворені) антропогенні ландшафти, які характеризуються тим, що прямої перетворювальної дії люди-ни в них зазнали окремі компоненти, найчастіше рослинність. Зміненим (перетвореним) ландшафтом є, наприклад, березо-вий гай на місці діброви або полиново-типчакове пасовище на місці ковилового степу. У змінених ландшафтах хоча й спостерігається антропо-генна перебудова рослинності, але вона не виходить за рамки одного типу (дубовий ліс – березовий ліс; ковиловий степ – полиново-типчаковий степ). Якщо ж у результаті діяльності людини в ландшафтному комплексі змінюється один тип рос-линності на іншій, є підстави говорити про виникнення ан-тропогенного неоландшафтного комплексу. Їх приклади: поле-захисні лісові смуги, низинне болото на місці вирубаної тайги. За цілеспрямованістю виникнення розрізняють: 1. Прямі антропогенні ландшафти – запрограмовані комплекси, що виникають внаслідок цілеспрямованої госпо-дарської діяльності (ставок у балці, велике водосховище в долині річки, полезахисні лісові смуги та ін.). 2.Супутні антропогенні комплекси – безпосередньо не створені людиною. Вони – результат природних проце-сів, активізованих або викликаних до життя господарською діяльністю людини: яр на місці борозни або дорожнього кю-вету, солончак на околиці зрошуваного поля, болото в зоні підтоплення водосховища, різні форми антропогенного карс-ту в районах підземного видобування вапняку, солі, вугілля. Дуже часто супутні антропогенні комплекси є панівними в структурі сучасних ландшафтів. Створення антропогенних комплексів завжди означає втручання в сталі взаємозв’язки природних ланд-шафтів. Це призводить до того, що в низці випадків відбувається «відчуження» антропогенних комплексів, і якщо вони повністю надані самим собі – їхнє руйнування. Руйну-вання різних антропогенних комплексів здійснюється з неод-наковою інтенсивністю. Звідси виникає різна тривалість існу-вання антропогенних комплексів – від одного і кількох ро-ків до багатьох століть. Тривалість існування – важлива межа не тільки ан-тропогенних, а й природних ландшафтів. Природні ландшаф-ти хоча й перебувають у безперервному розвитку, маючи свій вік існування, але зміни в них відбуваються, як правило, по-ступово, еволюційним способом. Більшість із них належить до категорії довговічних. Навпаки, тривалість існування ба-гатьох антропогенних ландшафтів невелика, і людина змушена підтримувати їх за допомогою спеціальних заходів. За тривалістю існування антропогенні ландшафти діляться на три групи: 1. Довговічні саморегульовані ландшафти. Ландшафти цієї групи існують тривалий час – близько кількох століть – без будь-яких додаткових заходів людини для їхньої під-тримки. До довговічних саморегульованих антропогенних ландшафтів належать кургани, земляні вали – залишки обо-ронних споруд, каменоломні, пустища, деякі водоймища та ін. Старі кургани, що дійшли до нас, насипано кілька тися-чоліть тому. Вік земляних оборонних валів, що добре збере-глися на місцевості, вимірюється багатьма століттями. 2.Багаторічні, частково регульовані ландшафти. Во-ни можуть існувати порівняно довго – десятиліття і більше, але час від часу потребують охоронних заходів, свого роду «профілактичного ремонту». Їх прикладом слугують лісо-культурні ландшафти. Раз посаджені, лісові культури рости-муть, але для нормального свого розвитку потребують пері-одичного догляду. Це особливо стосується лісових культур на межі їх існування. У лісостеповій і степовій зонах відсут-ність регулярного догляду рано чи пізно веде до загибелі лісо-вих посадок. Багаторічними, частково регульованими ланд-шафтними комплексами є ставки, канали і більшість водосховищ. Якщо не вживати заходів проти замулю-вання і періодично не очищувати водоймища, більшість з них буде швидко замулена. 3.Короткочасні регульовані ландшафтні комплекси, існування яких постійно підтримують спеціальними агро-технічними заходами. До них належать оброблені поля – посіви зернових і технічних культур, а також плодові сади. За ступенем господарської цінності, бонітету всі ан-тропогенні ландшафти діляться на дві категорії: культурні і акультурні. Культурні, або конструктивні, ландшафти – як правило, прямі, регульовані людиною антропогенні комплекси, що постійно підтримуються в стані, опти-мальному для виконання покладених на них господар-ських, естетичних та інших функцій. Акультурні ландшафти – антропогенні комплек-си низького бонітету, так звані непридатні землі, «ан-тропогенний бедленд», що виникли внаслідок нераціо-нального, невмілого господарювання. Найчастіше акультурними ландшафтами є супутні антропогенні комплекси – яри, вторинні солончаки на зрошуваних полях, покинуті кар’єри та ін. Акультурними можуть бути і прямі антропогенні комплекси: недоглянута по-лезахисна лісова смуга з пригніченими деревами і бур’янами в трав’яному покриві, давно не чищений ставок, що перетворився на низинне болото, і навіть по-сіви зернових і технічних культур, якщо внаслідок низь-кої агротехніки вони забур’янені.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Таксономія антропогенних ландшафтів» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
