У доісторичні часи, коли людина жила з дарів приро-ди, рибальства і мисливства, вплив на природний ландшафт залишався незначним. У новий кам’яний вік (близько 7000 років тому) без-посереднє втручання людини стає очевидним через розкор-човування та випасання. Землеробство та тваринництво зу-мовлюють нові соціальні форми, людина стає осілою. Кожне технічне вдосконалення, використання наявних природних ресурсів підвищує кількість харчових продуктів і стимулює зростання населення. Приблизно за 1100 років до Різдва Христового (Р. X.) (залізний вік) завдяки використанню сохи збільшуються об-роблювані площі, зростає потреба в деревині (виробництво заліза). У Середземноморському регіоні діяльність людини поступово призвела до деградації лісу аж до його знищення (додаток Б, табл. Б.9). За 800 років до Р. X. польово-трав’яне господарство провадилося без удобрювання (чергувались об-робіток землі і пари). Близько 800 років у Франковії розвивався трирічний цикл з чергуванням озимих зернових культур, літніх озимих і парів (трипільне господарювання). За рік пару ґрунт попов-нювався поживними речовинами, це протидіяло швидкому стомлюванню ґрунтів. Пізніше в ґрунт для підживлення вно-сили рештки рослин з лісу та пустища або торф. Густота населення виросла з 4-5 мешканців на 1 км2 у IX століття після Р. X. До – 12-15 в 1150-х роках (42 мешкан-ці на 1 км2, близько 1800 p.). Зі зростанням населення, торгів-лі та ремісничого поділу праці розвивалися райони з великою концентрацією населення, міські поселення. Забруднення довкілля чи навантаження на нього (наприклад, через мідні та залізні рудники) залишалося ло-кальним, але з інтенсифікацією використання розширювалося. Виникають нові, залежні від людини екосистеми: ріл-ля, пасовища, степи, негусті трави, розкидані луки (куль-турний ландшафт, близький до природного). Коли під тиском зростання чисельності населен-ня виробництво сільськогосподарської продукції вже не збільшувалося, спробували розширити сільськогоспо-дарські корисні площі розкорчовуванням нових ділянок. Починаючи з XVII—XVIII ст. осушено великі площі боліт після того, як з них було вибрано торф. З індустріальною революцією (у Центральній Єв-ропі приблизно з 1800 р.) масштаби втручання людини суттєво збільшилися. Винаходи та відкриття принесли багато змін, які впливали на людину, суспільство та ландшафт (додаток А, рис. А.14). Віра в прогрес і прагнення збільшити виробництво стали першочерговими. Механізація та впровадження техніки в сільському господарстві змінили структуру вироб-ництва, землевпорядкування та системи землеробства. Мінеральні добрива змінили природні. Вартість промислової продукції перевищила вартість сільсподарської. Велике зро-стання чисельності населення призвело до його міграції в міста. Зміна ландшафту в цей час стала ще більше відчутною. Близький до природи культурний ландшафт перетворюється на ландшафт, далекий від природи, з його шкідливим та об-тяжливим впливом на людину та сусідні екосистеми. В останні десятиліття звичайне сільське господарство в багатьох країнах розвинуло високораціоналізовані капіта-ломісткі, але малотрудовитратні підприємства. Викиди шкідливих речовин сільським господарством і промисловістю дедалі частіше перевищують критичні гра-ничні величини для рослин, тварин і людини. Нині всі галузі людського господарства щодня отри-мують майже 300 млн тонн речовин і матеріалів, спалюють близько 30 млн т палива, використовують 2 млрд м3 води і 65 млрд м3 кисню. Витрачаються величезні обсяги природ-них ресурсів, і триває масове забруднення природного середо-вища. Порівняння антропогенних матеріальних потоків з параметрами біосферного кругообігу виявляє, що людська діяльність зумовлює суттєву частину біогеохімічної динаміки речовини на планеті. Загальне споживання прісної води люд-ством досягло 2% об’єму вологи, що вводиться в біосферний кругообіг транспірацією всіх рослин суші. Антропогенний обмін газів в атмосфері становить 15-18% усього біотичного газообміну. Рівень використання продукції біомаси досяг 10%. Людство в результаті своєї життєдіяльності повертає в атмосферу 1,5 Гт вуглекислого газу. На поверхню землі і до водоймищ переходить 3,9 Гт рідких і 0,7 Гт твердих від-ходів (екскрементів людей і побутового сміття). Різниця між приходом і витратами, близька до 100 млн т на рік, вказує на зростання чисельності маси людства та маси предметів і ма-теріалів індивідуального споживання. Великі екологічні проблеми пов’язані з енергетикою і промисловим виробництвом, включаючи і промислові технології в сільському господарстві. Так, спалювання 10 Гт викопного палива, як і біологічне окиснення більш як 5 Гт рослинної біомаси за згодовування сільськогосподарсь-ких тварин, пов’язано зі споживанням 34-35 Гт кисню і пове-рненням в атмосферу 39-40 Гт вуглекислого газу, 9-10 Гт вологи (не включаючи техногенного випаровування вільної води). Крім того, в повітря потрапляють продукти непов-ного згорання, різні пилодимові аерозолі, оксиди, солі, ве-лика маса різноманітних летких речовин, які виділяються в процесі виробництва, роботи автотранспорту. Загальна маса цих домішок – 2 Гт на рік. Більш як 100 Гт твердих і рідких відходів утворюють за рік добувна і переробна промисловість. Близько 15% по-трапляє зі стоками у водоймища, інше – додається до відва-лів, так званої порожньої породи, звалища, сховища і поховань промислових відходів. Таким чином, критичну ситуацію кінця XX століття утворюють такі негативні тенденції. Споживання ресурсів Землі настільки перевищило те-мпи їх природного відтворення, що виснаження природних багатств почало відчутно впливати на їх використання, на національну і світову економіку, призвело до незворотно-го збіднення літосфери і біосфери. Відходи, побічні продукти виробництва і побуту на-стільки вже забруднюють біосферу, що деформують екологі-чні системи, порушують глобальний кругообіг речовин і створюють загрозу для життя на планеті. Суттєвою відмінністю антропогенного масообміну від біотичного кругообігу речовин у природі є те, що перший не утворює або майже не утворює замкнених циклів. Він розімкнений і в якісному, і в кількісному сенсі. Реально може бути відновлена тільки частина біологічних ресурсів, вилуче-них людиною з природи. Утилізована біотою або ней-тралізована в результаті біогеохімічної міграції речовин може бути тільки частина відходів виробництва. Темпи відновлення, утилізації і нейтралізації в сучасну епоху відстають від темпів вилучення ресурсів і забруднення сере-довища. У зв’язку з тим, що антропогенний обмін становить суттєву частину біосферного кругообігу речовин, своєю розімкнутістю він порушує високий ступінь замкненості гло-бального біотичного кругообігу, який вироблено в тривалій еволюції і який є найважливішою умовою стаціонарного ста-ну біосфери.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Історія впливу людини на природний ландшафт» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
