Середні рівні споживання продовольчих товарів можна розрахувати за допомогою балансових розрахунків валових ресурсів м’яса, молока, яєць, картоплі, зерна, овочів, що прово-дяться при обчисленні розвитку сільського господарства. Обсяг споживання платних послуг прогнозується відповідно до прогно-зу доходів та структури витрат населення на підставі прогнозних споживчих бюджетів і балансу грошових доходів і витрат насе-лення. Слід пам’ятати, що для прогнозування рівня життя населення та його державного регулювання використовують показники со-ціальних гарантій населенню — такі, як прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет); величина вартості прожитко-вого мінімуму; вартісна величина споживчого кошика на продук-ти харчування; межа малозабезпеченості; мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія; стипендія; допомога тощо. Споживчий бюджет — це балансовий розрахунок, який харак-теризує обсяг і структуру споживання населенням або його окре-мими суспільними верствами матеріальних благ та споживчих послуг. Споживчий бюджет складається з індивідуального бюджету, що формується індивідуальними доходами, та грошової оцінки послуг, які надходять населенню з суспільних фондів споживан-ня. Розрахунки споживчого бюджету проводять у цінах відповід-них років. Прогноз бюджету здійснюється побудовою моделі динаміки і структури споживання, орієнтованої на досягнення раціонально-го споживання населенням матеріальних благ і послуг. Прогноз споживчого бюджету застосовується для оцінки до-сягнутого рівня життя населення; пошуку найбільш ефективних шляхів поліпшення добробуту народу; обґрунтування рівня до-ходів сімей, оплати праці, доходів, соціальних виплат та пільг. Індивідуальний споживчий бюджет — обсяг споживчих благ і послуг за рахунок індивідуальних доходів, представлених у табл. 1 Таблиця 1 Доходи Споживання 1. Зарплата 2. Гроші з КСП 3. Пенсії, стипендії 4. Допомога 5. Надходження з фінансової системи 6. Натуральні доходи від КСП 7. Від приватних господарств 1. Продтоварів 2. Непродовольчих товарів 3. Оплата послуг 4. Платежі 5. Заощадження Разом Разом Товарне споживання бюджету обчислюється згідно з дани-ми про купівлю товарів у роздрібній та комісійній торгівлі, на місцевих та сільських ринках, про надходження продуктів з підсобних підприємств та господарств, КСП, від рибальства, мисливства тощо. Товарне споживання непродовольчих това-рів обчислюється також з даних про купівлю товарів у торго-вельній мережі, на сільських ринках, у ремісників, через само-заготівлю. Сумуванням усієї купівлі встановлюють загальний обсяг товарної частини бюджету. Паралельно визначається ре-чова структура бюджету. Витрати на оплату послуг обчислюються за балансом доходів і витрат. Так само визначають різні платежі і заощадження. До-хідна частина індивідуального споживчого бюджету формується згідно з розрахунками реальних доходів населення. Мінімальний споживчий бюджет — це балансовий розраху-нок, що визначає такий обсяг доходів, який дозволяє задовольни-ти потреби в їжі, одягу, предметах господарського вжитку, куль-турних запитах на рівні мінімальних фізіологічних норм, достатніх для життєдіяльності здорової дорослої людини, розвитку дітей, збереження здоров’я людей похилого віку. Мінімальний споживчий бюджет розраховується за такими методами: • статистичний, за яким існуюча структура споживання приймається як мінімальна і використовується для формування мінімального споживчого бюджету. Метод доповнюється бюджетними обмеженнями, які дозволяють краще обґрунтувати обсяг і структуру споживчих витрат; • структурний — означає використання існуючого співвідношення між видами витрат населення на придбання матеріальних благ і споживчих послуг, зокрема між продовольством та іншими товара-ми для прогнозування структури бюджету на подальший час; • нормативний — спирається на використання науково обґрун-тованих нормативів споживання окремими громадянами чи їхніми сім’ями матеріальних благ і послуг. Цей метод дозволяє встанови-ти межу бідності, коли відтворення погіршується, за цією межею мінімальний споживчий бюджет уже не збігається навіть з прожитковим мінімумом. При визначенні мінімального споживчого бюджету використо-вують розрахунки мінімальних споживчих кошиків (продовольчих та непродовольчих). Набори кошиків визначають за норматива-ми, які розраховують наукові заклади за статево-віковими група-ми населення, на душу населення в середньому по державі. Спо-живчі кошики розроблені для 13 статево-вікових груп населення. У більш сприятливих ситуаціях мінімальний споживчий бюджет може використовуватись для розрахунків зарплати, пенсій, стипендій, матеріальної допомоги. Його можна застосовувати для оцінки: • зусиль держави щодо соціального захисту населення; • доходів малозабезпечених громадян; • добробуту всього населення; • ефективності соціальних програм, що розробляють держав-ні структури; • соціальної ситуації, що складається. Оптимальний споживчий бюджет відбиває обсяг і структуру споживання матеріальних благ і послуг, які забезпечують повне і виважене задоволення потреб людей при досягнутому рівні роз-витку продуктивних сил. Структура такого бюджету виглядає так: харчі — 27 %; непродовольчі товари — 41 %; послуги — 19 %; інші витрати — 13 %. Даний бюджет є критерієм оцінки фактичного рівня і структури споживання, розрахунку рівня за-доволення потреб населення в благах і послугах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РЕГУЛЮВАННЯ СПОЖИВАННЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ» з дисципліни «Соціальна інфраструктура і політика»
