Порушення гравітаційної рівноваги і їх побічні наслідки
Порушення гравітаційної рівноваги, що приводить до механічного переміщення мас у геосистемах, може бути вик-ликане як прямою, так і непрямою господарською дією. Найінтенсивніший безпосередній техногенний перерозподіл літосферного матеріалу здійснюється при видобутку корис-них копалин і земляних роботах. Щорічна кількість добутої при цьому в світі твердої речовини вимірюється величиною порядку у 1011 т. Первинний географічний ефект цієї діяльно-сті – поява техногенних форм мезорельєфу: териконів (заввишки 300 м, площею в десятки гектарів), відвалів (за-ввишки до 100-150 м, протяжністю до 1,5-2,0 км), кар’єрів (завглибшки до 1500-800 м, площею до декількох км2). Кож-не з цих утворень окремо має локальний характер і частіше можна порівняти з урочищами, проте їх комплекси в гір-ничопромислових районах на площах в сотні і тисячі км2 формують своєрідну техногенну морфологію ландшаф-тів. Для міських територій більш характерне вирівню-вання рельєфу (штучне заповнення ґрунтом невеликих до-лин, ярів, балок та ін., акумуляція «культурного шару»), але створюються і специфічні насипні форми (дорожні наси-пи, греблі та ін.), все частіше практикується створення штучних намивних ґрунтів. Створення техногенних форм рельєфу стимулює вторинні, гравігенні процеси. Терикони і кар’єри дають початок обвалам, осипам, зсувам, відвали і терикони під-даються змиву, розмиву, розвіюванню. Пустоти, що утво-рюються при підземних виробках, часто викликають мульди просідання і провали завглибшки в десятки мет-рів. Аналогічні явища спостерігаються при відкачуванні підземних вод. У великих містах площі мульд осідання ви-мірюються сотнями, а іноді тисячами км2. Ущільнення і осі-дання ґрунтів відбувається під впливом навантаження, створюваного різними спорудами і водосховищами. Побічний ефект техногенного переміщення гір-ських порід зачіпає інші функції ландшафту і набуває ширшого радіуса дії. Перш за все необхідно зазначити порушення вологообороту і водного балансу. Так, унас-лідок дренуючої дії кар’єрів і відкачування вод підземні води виснажуються на відстані, які в багато разів переви-щують ширину кар’єру. Створення насипів і гребель поси-лює застій поверхневих вод і заболочування. Особлива група процесів пов’язана з побічною дією на геохімічний круговорот. У териконах і відвалах порож-ньої породи золи, шлаку теплоелектростанцій містяться різні солі, сульфіди й інші, нерідко токсичні речовини, які залучаються до «дальньої» міграції, забруднюючи поверх-неві, підземні води і повітря (деякі гази, зокрема SO2, по-трапляють в атмосферу у результаті самозагорання залиш-ків каустобіолітів у відвалах). Інтенсивність цієї міграції посилюється відсутністю стабілізуючого рослинного по-криву через токсичність і несприятливість фізичних влас-тивостей субстрату, що становить техногенні форми рель-єфу. Речовина, вилучена із земної кори, служить джерелом перерозподілу (розсіяння і концентрації) багатьох хімічних елементів по всій земній поверхні. Які б не були значні масштаби прямого (ціле-спрямованого) техногенного переміщення речовини, во-ни на цілий порядок поступаються техногенним процесам іншого роду, а саме механічній обробці ґрунту – його спу-шення, перевертання, перемішування. Цим шляхом щорічно «переробляється» не менше 3·I012 т твердої ґрунтової речовини, притому на площі, що становить прибли-зно десяту частину всієї поверхні суші. Механічна обробка ґрунту, що різко ослаблює зчеплення твердих частинок, в по-єднанні із знищенням природного рослинного покриву призводить до порушення нестійкої гравітаційної рівнова-ги в орному шарі і розвитку вторинних гравігенних процесів – змиву, лінійної ерозії, дефляції. На Землі схильні до ерозії не менше 6-7 млн км2 (з 15 млн км2 оброблюваної площі). Ерозія і дефляція щорі-чно безповоротно виносять з поверхні суші мільярди тонн ґрунтових частинок. У районах, що інтенсивно еродують, втрати можуть перевищувати 30 т/га за рік. Винесення ма-теріалу супроводжується утворенням ерозійних і еолових форм рельєфу і акумуляцією наносів в пониженнях і во-доймищах. Додатковим чинником механічного перемі-щення ґрунтового матеріалу і утворення вторинних форм рельєфу служить інтенсивний випас худоби, особливо, в умовах аридного клімату і легкого механічного складу ґрунтів. У багатьох ландшафтах для порушення гравіта-ційної рівноваги досить знищити природний рослинний покрив. Особливо чутливі до цього гірські ландшафти, де винищування лісів активізує ерозію, обвали, осипи, лавини, селеві потоки. У ландшафтах областей з бага-толітньою мерзлотою поштовхом для гравігенних про-цесів можуть служити різноманітні дії, що порушують те-плову рівновагу у верхній частині мерзлої товщі – зни-щення рослинного покриву, будівництво, спуск те-плих стічних вод та ін. Танення льодяної мерзлої тов-щі веде до утворення термокарстових западин, соліфлю-кції, обвалів. Важлива з погляду функціонального аналізу геосистем особливість гравігенних процесів техноген-ного походження – їх практично безповоротний характер.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Порушення гравітаційної рівноваги і їх побічні наслідки» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
