Ландшафти у процесі своєї динаміки зазнають ритмічних або циклічних природних змін. Ритмічність – це по-вторюваність у часі різних природних процесів і явищ в од-наковій послідовності. Фізико-географ і гляціолог С.В. Калесник зазначав, що вивчати ландшафт поза його сезонною ритмікою недоцільно, як і вивчати рослину поза її сезонними фазами. Циклічні зміни (цикли) проявляються через певні проміжки часу. Розрізняють циклічні процеси, які повторю-ються через нерівні проміжки часу (підняття й опускання суші, трансгресії і регресії моря, потепління і похолодання клімату, коливання рівня озер, максимуми сонячних плям і т.д.), і процеси та явища, які повторюються приблизно через рівні проміжки часу (зміна дня й ночі, пір року і т.д.). Виділяють добові, річні і багаторічні цикли. Добові цикли. Важливо знати добову зміну кількості променевої енергії, що впливає насамперед на температуру і вологість повітря, а через ці елементи клімату – і на інші компоненти ландшафту (переміщення і руйнування гірських порід, дихання водоймищ, співвідношення у воді вуглекисло-го газу й кисню, біологічні процеси та ін.). Річні (сезонні) цикли. Існування сезонної ритміки в динаміці ПТК пов’язане з нахилом земної осі й положенням Землі стосовно Сонця, що зумовлює різну кількість сонячної енергії по сезонах року. Особливо динамічні ландшафти влітку, коли їх енергетичні ресурси бувають найбільш вели-кими. Процеси функціонування ПТК у цей час відбуваються інтенсивно. Навесні інтенсивність процесів зростає (тимча-сове оглеєння фунту, активізація ерозійних процесів та ін.). Восени зменшується. Взимку ці процеси згасають, спо-стерігається геохімічний спокій. У різних природних зонах має місце різна сезонна ритміка у ландшафтах. Зако-номірності сезонної ритміки ландшафту вивчає наука фено-логія. Багаторічні цикли пов’язані з циклами активності Сонця. Вони відбуваються з інтервалами в 5 - 6, 11, 22, 30, 60, 90, 180, 900 і більше років. Амплітуда коливань у ритмічних (циклічних) змінах ландшафтів різна. Кількість теплоти й світла, яку дістає ландшафт у певний сезон, місяць і день, не є абсолютно по-стійними величинами. Вони коливаються залежно від зміни сонячної активності, що діє на інші фізико-географічні про-цеси. Розрізняють три типи амплітуди: нормальну, небез-печну й катастрофічну. Нормальна амплітуда коливання не приводить до сильних змін. Наприклад, раннє чи пізнє зсідання снігу та ін. Небезпечна амплітуда викликає пору-шення нормального режиму розвитку ландшафту, особливо біогенних компонентів (повернення холоду під час цвітіння плодових дерев). Катастрофічні амплітуди викликають сильні зміни властивостей ПТК. Прикладом може бути утворення на гірських схилах зсувних цирків тощо. За умов наявності «нормальних амплітуд ритмів» ди-намічні прояви найчастіше стабілізують ПТК, сприяють від-новленню їхнього корінного стану, мають місце зворотні зміни. Катастрофічні амплітуди ритмів природних процесів призводять до незворотних змін ПТК, до їхньої трансфор-мації. Якщо порушена літогенна основа, то ландшафт не відтворюється (наприклад, після виверження вулканів, зем-летрусів, обвалів у горах та ін.). Ці процеси сильно зміню-ють стан ПТК, виходять за межі динаміки, зміни є незворо-тними, тобто повернення до минулого стану не буде. Такі зміни ведуть до зміни інваріанта ПТК. (Інваріант ПТК – це певна сукупність його станів, яка не призводить до якісної перебудови ПТК. У рамках одного інваріанта відбуваються зворотні зміни на відміну від незворотних які-сних змін, з якими пов’язані зміни самого інваріанта ПТК). Процес зміни станів ПТК (фацій) Сочава назвав сук-цесією геосистем, а динаміку визначив як зміну станів ПТК у рамках одною інваріанта, в той час як розвиток є зміною самого інваріанта. Одним із головних завдань дослідження динаміки ландшафту є вивчення його річних й добових циклів. Це потребує довготривалих стаціонарних спостережень, особ-ливо геохімічних і геофізичних. Метод балансів враховує всі статті прибутку й видатку в їх кількісних одиницях. Ви-вчається зміна протягом року теплового й водного режимів - баланс теплоти і вологи, функціональні зв’язки між балансом теплоти і вологи та балансом мінеральних речовин, між тепловим і водним режимами та міграцією солей у ландшафті, біогенним кругообігом, механічною і хімічною денудацією, фенофазами біоценозів і т.д. Потім шляхом математичного аналізу розраховують залежності між різ-ними величинами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Природні зміни» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
