Перекис водню знайшов широке застосування, як однокомпонентне паливо і може використовуватись як ефективний окислювач [8, 9]. Перекис водню – це прозора безбарвна рідина з легким запахом лугу, добре змішується з водою та іншими полярними рідинами і практично не змішується з вуглеводнями нафтового походження. Він використовується у вигляді водних розчинів різної концентрації. Фізичні характеристики перекису водню в залежності від концентрації наведені в табл.2.19 Таблиця 2.19 Фізичні характеристики перекису водню -трація, % 93, см 3 л, К п, К 3, ж/кг 93, м 2 /с С 293, ж/(кгּК) λ 293, /(мК) 80 90 100 34 39 45 48 1,5 2,5 06 14 23 640 600 570 93 89 86 2,68 2,43 2,39 – 0,55 – Перекис водню – хімічно нестійка сполука, що пояснюється енергетичною нестійкістю зв’язку між атомами кисню в молекулі. Розкладу перекису водню сприяють нагрівання, ультрафіолетове випромінювання, каталітичне для різних домішок, особливо іонів важких металів (Pb, Cr, Fe, Mn), а також специфічних ферментів, які містяться в клітинах рослин, деяких грунтах. Металам з постійною валентністю (Al, Mg, Be) розкладаюча дія на перекис водню не властива. Для підвищення хімічної стабільності перекису водню здійснюються такі заходи: - вибір відповідного матеріалу для ємкості і комунікацій, що знаходяться у контакті з перекисом водню; - введення у перекис спеціальних стабілізуючих його стан добавок (інгібіторів розкладу); - вибір оптимальної (з врахуванням і енергетичних властивостей) робочої концентрації, оскільки із зниженням концентрації стабільність перекису водню зростає, але енергетичні характеристики погіршуються. Застосовується перекис водню як однокомпонентне паливо для приводу турбонасосних агрегатів деяких типів рідинних двигунів, а також у двигунних системах малої тяги КА. Завдяки доволі великому вмісту кисню в продуктах розкладу (~ 47 % у 100 % -му перекисі) і значному власному ефекту розкладу, H 2 O 2 є ефективним окислювачем у двокомпонентних паливах. Найбільш зручним для реалізації способом розкладу перекису водню є пропускання його через блок твердого каталізатора. Для перекису водню з концентрацією 80–85 % широко застосовуються тверді каталізатори на основі марганцевокислого калію KMnO 4 , який наноситься за спеціальною технологією на тверді частки з окисленого високопористого заліза. Перекис водню – пожежонебезпечний продукт. Вдихання парів перекису водню спричинює токсичну дію, а також сильне подразнення, аж до руйнування слизових оболонок дихальних шляхів та очей, набряк гортані і легенів. При попаданні рідкого перекису водню на шкіру відчувається сильне печіння, утворюється біла пляма. Однак при своєчасному обполіскуванні шкіри холодною водою ці явища швидко проходять. У повітрі робочої зони ГДК р.з перекису водню складає 0,3 мг/м 3 . Запах пари нагадує запах лужних миючих засобів, але завдяки низькій летучесті продукту відчутні концентрації парів утворюються лише при попаданні Н 2 О 2 на нагріті поверхні (Т > 50º С). Розлив Н 2 О 2 завжди пожежонебезпечний, оскільки при цьому можлива наявність каталітично активних речовин у сполученні з горючими матеріалами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Перекис водню» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
