На початку XIX ст. в Росії панував феодально-кріпосницький лад. Зародження капіталістичних відносин супроводжувалось зрос-танням суспільного поділу праці, розвитком промисловості й торгі-влі. Основною формою організації промисловості була мануфакту-ра, яка грунтувалася переважно на праці кріпаків. Промисловість, що народжувалась, потребувала фінансової і кре-дитної допомоги держави, а також захисту від іноземної конкуренції. Незважаючи на перешкоди формується буржуазна власність. Поси-люється процес розпаду феодальних відносин. Значну роль у цьому процесі відігравало купецтво. Усе це позначилось на формуванні но-вих (порівняно з XVIII ст.) ідей і теорій. Проте в цілому можна зазна-чити, що основною економічною проблемою був пошук шляхів на-родногосподарського розвитку, зв’язаний із кризою кріпосництва. Економічні ідеї консервативного дворянства. Представники консервативного та реакційного дворянства виступали за збережен-ня кріпацтва і самодержавства. Вони ідеалізували становище селян і їх відносини з поміщиками. Ці погляди обстоювали й такі провідні російські журнали, як «Вісник Європи» й «Дух журналів», друкую-чи статті, автори котрих не лише захищали і виправдовували кріпа-цтво, а й вихваляли його. Так, «Дух журналів» намагався довести, що життя російського селянина «безтурботне і щасливе», а відноси-ни між поміщиками і селянами мають «сімейний характер» і є знач-но людянішими, ніж становище селян в інших країнах, де немає кріпацтва. Про це, зокрема, писав дворянин Правдін у статті «Порі-вняння російських селян з іноземними» (1817). На сторінках журналу пропагувалась думка про переваги панщи-ни перед оброком. Якщо поміщики й погоджувались на введення оброку, то виступали за його збільшення. Навіть розробляючи з доручення уряду проекти звільнення се-лян, консерватори намагалися всіляко обмежити й ускладнити цей процес. Так, проектом графа О. А. Аракчеєва передбачалось не зві-льнення селян, а лише переведення їх у категорію державних, тобто у власність держави. Аракчеєв пропонував викупити селян з землею в поміщиків за згодою останніх. Кількість землі, яку передбачалось залишити селянам, не повинна була перевищувати двох десятин на ревізьку душу. А це означало, що в поміщиків лишилося б більше половини землі, що була досі в користуванні селян. Інший державний діяч того часу Є. Ф. Канкрін, який теж з дору-чення Олександра I розробляв пропозиції щодо звільнення селян, виходив з того, що цей процес має бути повільним. Поетапне вирі-шення проблеми кріпацтва він пропонував здійснити не менш ніж за 60 років. Консервативне дворянство не лише намагалось зберегти феода-льні відносини на селі, а й виступало проти розвитку промисловості. Одним із аргументів на користь збереження натурального сільсько-го господарства і проти розвитку промисловості той самий Канкрін називав неминучість появи пролетаріату. Ліберальне дворянство. Погляди ліберального дворянства на проблеми народногосподарського розвитку були в цілому прогре- сивними. Вони підтримували розвиток у країні нових економіч- них відносин. Представники ліберального дворянства, котрі посі- дали високі урядові посади, пропонували економічні реформи, які б сприяли розвитку капіталістичних відносин. Так, відомий дер- жавний діяч Росії початку ХІХ ст. М. М. Сперанський розробляв проекти сприяння буржуазії, що народжувалась. Він ставив питан- ня і про необхідність реформування державного управління в цьому ж напрямі. Видатний державний і громадський діяч М. С. Мордвинов був монархістом і сподівався, що самодержавство здійснить економічні реформи. Економічну відсталість країни Мордвинов пояснював не-достатнім розвитком промисловості . Він був прихильником розви-тку мануфактурного виробництва, створення банків. Мордвинов (як і Сперанський) обгрунтував необхідність протекціоністської полі-тики для Росії. Щоправда, протекціоністська політика, котру прого-лошував Мордвинов, була суперечливою. Він намагався лише з до-помогою високого мита захистити вітчизняну промисловість від іноземної конкуренції і сприяти тим самим її розвитку за збережен-ня кріпацтва. Якщо представники реакційного дворянства виступали проти розвитку промисловості, то Мордвинов беззастережно наголошував на тому, що розвиток промисловості є однією з умов успішного роз-витку сільського господарства. «Кожний, хто бажає добра сільсько-му жителю, — писав він, — має бажати поширення в країні фабрик. Фабрики збільшують і заохочують його посіви…» Проекти перетворень у сільському господарстві були в лібералів менш прогресивними. Так, Сперанський гостро засуджував кріпацт-во, наголошував на необхідності його скасування. Але в конкретних рекомендаціях щодо його ліквідації він виходив з необхідності до-тримуватись обережності, поступовості. Швидкими непродуманими діями можна, на думку Сперанського, зашкодити сільському госпо-дарству. Ліквідацію кріпацтва він пропонував здійснити в два етапи. На першому — слід обмежитись лише деяким регулюванням повинно-стей. І лише на другому етапі можна буде звільнити селян. Земель-ного питання він узагалі не торкався. Мордвинов також був прихильником реформування сільського господарства. Але його передовсім турбував стан поміщицького го-сподарства, його відсталість і малоприбутковість, які він пояснював застарілими способами обробки землі. Кріпацтво теж є перешкодою розвиткові поміщицького господарства, але — другорядною. Він виступає за збереження поміщицької власності на землю і проголо-шує необхідність надання поміщикам фінансової допомоги. Зверта-ючись до проблеми кріпацтва, Мордвинов вважає за можливе, як і консерватори, здійснювати поступове звільнення селян без землі. Економічні ідеї декабристів. Під назвою декабристів в історію ввійшли дворянські революціонери, які очолили визвольний рух у Росії в першій чверті ХІХ ст. Кульмінаційним пунктом руху було повстання 14 грудня 1825 року. Політична програма декабристів передбачала знищення самоде-ржавства. Майбутнє Росії вони зв’язували або з республіканським устроєм (П. Пестель, С. Муравйов-Апостол, К. Рилєєв), або зі вста-новленням конституційної монархії (М. Тургенєв, М. Муравйов). Центральним питанням соціально-економічної програми декаб-ристів було знищення кріпацтва. Декабристи гостро критикували кріпосницький лад, який гальмував розвиток продуктивних сил кра-їни. Вони були прихильниками переходу до нової економічної сис-теми, що грунтувалася б на особистій і господарській свободі, на приватній власності та вільнонайманій праці. Програма декабристів об’єктивно була буржуазною, спрямова-ною на знищення феодального ладу з його становими привілеями та на формування капіталістичних відносин. Проте суб’єктивно декаб-ристи не були ідеологами буржуазії, як не були й ідеологами селян-ства, інтереси котрого певною мірою відображали. Виникнення і формування ідеології декабристів зумовлювалося соціально-економічним станом суспільства і розвитком прогресив-них ідей у Росії на початку ХІХ ст. У цей час на суспільно-політичній арені з’являються дворянські ліберали-реформатори: М. Сперанський, М. Балуг’янський, М. Мордвинов та інші. Хоч якими різними були ідеологічні засади цих державних діячів, проте їх об’єднував дух реформаторства. «Російським реформатором» на-звав М. Сперанського М. Чернишевський. Усі вони мали відношен-ня до поміркованих ліберальних реформ, що розроблялись у перші роки царювання Олександра І. Той самий період позначено великим інтересом до вивчення по-літичної економії. На початку ХІХ ст. почалось викладання полі-тичної економії в університетах, ліцеях, гімназіях, що розглядалося царським урядом як підготовка дворянської молоді до державної ді-яльності. Спочатку викладачами були іноземці, переважно німці, і читали курс німецькою мовою. Але згодом, як писав О.Тургенєв у листі до брата, уже всі, навіть іноземці, зобов’язані були читати ле-кції російською мовою. «Навіть Політичну Економію викладають тепер Рос…»1 Вивченню політичної економії велику увагу приділяють і майбутні декабристи. У 1816—1817 рр. курс політичної економії слухали у проф. Германа брати Муравйови-Апостоли, Пестель, М. Муравйов, С. Трубецькой, І. Долгоруков, Ф. Глинка та інші. Знайомство з політичною економією стало однією з ознак освіченості дворянина. Викладали по-літичну економію в університетах (в основному) за А. Смітом. Головним змістом економічної програми декабристів було ска-сування кріпацтва. Щодо цього намітились дві тенденції, які знайшли відображення в аграрних проектах П. І. Пестеля («Русская правда»), а також М. Тургенєва і М. Муравйова. Павло Іванович Пестель (1793—1826) — народився в сім’ї дворянина Смоленської губернії. Учився в Дрездені. 1810 року вступив до Пажеського корпусу в Петербурзі, де виявив великий ін-терес до вивчення історичних і економічних наук, брав участь у Ві-тчизняній війні 1812 р. Пестель був одним із організаторів таємного товариства декаб-ристів і керівником його «Південного товариства». Написана ним «Русская правда» стала програмним документом декабристів. В її обговоренні взяли участь члени як Південного, так і Північного то-вариства. У цьому документі Пестель обгрунтував необхідність до-корінного перетворення державного устрою і народного господарс-тва Росії. Він стояв на позиціях ліквідації самодержавства та кріпацтва і встановлення республіканського ладу. В основу соціально-економічної перебудови Росії Пестель по-кладав аграрні перетворення. Він розумів, що необхідною пере- думовою радикальної зміни становища селян є їхня особиста свобода. Щоб забезпечити селянам справжню свободу, їм треба дати землю. Саме в землі Пестель бачив найважливішу опору су- спільного благоденства, тому і пропонував наділити кожного ді- лянкою землі. Але як забезпечити реалізацію цього наміру? Пестель висуває ідею створення двох форм власності на землю: приватної і суспіль-ної. Він пропонує створити фонд суспільного володіння землею за рахунок поміщицьких і державних земель. У великих землевласни-ків частину землі треба конфіскувати, дрібним — сплатити певну компенсацію. Цей фонд формується у волостях, становить їхню вла-сність і використовується для наділення землею всіх, хто забажає. За користування землею селяни повинні були платити оброк протя-гом 10—15 років. Такий термін, який Пестель називає перехідним, він встановлює для того, щоб поміщики могли пристосуватись до нових умов. Аграрний проект Пестеля, незважаючи на певний утопізм, був безумовно прогресивним у плані соціально-економічних перетво-рень. Пестель приділяє увагу і проблемам розвитку промисловості. Проте тут він не передбачає таких радикальних змін, як у сільсько-му господарстві. Микола Іванович Тургенєв (1789—1871). Народився в м. Симбірську в дворянській сім’ї. 1811 р. закінчив Геттінгенський універ-ситет (Німеччина). Працював у Комісії зі складання законів і в мі- ністерстві фінансів. Він залишив велику літературну спадшину: «Досвід теорії податків» (1818), «Росія і росіяни» (1847), «Питання звільнення і питання управління селян» (1858) та ін. Центральним у його працях є питання про ставлення до кріпацт-ва. Звільнення селян він назвав «священною і достойною метою всього життя». У своїх творах М. Тургенєв гостро критикує феода-лізм і виступає прихильником свободи в усіх її проявах: свободи особи, свободи господарської діяльності. У кріпацтві він бачив го-ловну перешкоду для економічного розвитку Росії. М. Тургенєв розробив кілька проектів звільнення селян. Він був прихильником ліквідації кріпацтва з допомогою низки поступових заходів: «…поступового дарування селянам деяких особистих прав...» і «поступового обмеження влади поміщиків» . Проект передбачав звільнення селян без землі. Для одержання землі селяни мали сплатити викуп поміщикам. М. Тургенєв намагався довести поміщикам вигідність для них звільнення селян. Селянин, звільнений без землі, або з невеличкою ділянкою, буде економічно залежним від поміщика, який залиша-ється власником землі. Поміщики отримають викуп, а з вільної пра-ці селян матимуть не менший дохід, ніж раніше. Отже, основний зміст економічних перетворень на селі Тургенєв бачив у капіталіс-тичних перетвореннях поміщицького господарства. Аграрна програма Тургенєва, незважаючи на те, що в ній, на відміну від програми Пестеля, доля селянина підпорядковувалась інтересам поміщицького господарства, була безумовно прогресив-ною. Усупереч дворянським лібералам він доводив необхідність звільнення одночасно всіх селян, виступав за знищення станових привілеїв тощо. Щодо його заяви про поступове звільнення селян, то, як він писав у своєму щоденнику, вона проголошувалась на ви-падок, коли ідея одночасного і швидкого звільнення селян натра-пить на протидію. Цікавими є й погляди Тургенєва на розвиток промисловості та торгівлі в Росії. І в цьому питанні він виступив прихильником сво-боди: свободи розвитку промисловості, свободи торгівлі. Сприйня-вши ідеї економічного лібералізму А. Сміта, він уважав, що їх мож-на застосувати і в тогочасній Росії. В інтересах поміщиків Тургенєв проголошував принцип свобо- ди торгівлі. Велике місце в його працях займала проблема опо- даткування, яку також він вирішував з буржуазно-демократичних позицій. Микита Михайлович Муравйов (1796—1843). Варіант аграр-ної реформи поміркованого характеру був розроблений Муравйо-вим у його «Конституції». Перший варіант «Конституції» передба-чав лише особисту свободу селян і позбавлення їх навіть засобів праці. Мало того, позбавлені землі й засобів праці селяни не мали права переходити на роботу до іншого поміщика. Цей проект зазнав критики членів Північного товариства. Другий варіант проекту залишав за селянами їхні присадибні ді-лянки, будівлі, засоби праці, худобу. І лише третій варіант, написа-ний Муравйовим у в’язниці, передбачав надання селянам 2—3 деся-тин землі на двір, а також право спадкового володіння нею. Отже, проект Муравйова, як і проект Тургенєва, характеризува-лися значною поміркованістю порівняно з проектом Пестеля. Проте навіть такі помірковані проекти аграрних перетворень мали надзви-чайно велике значення, тому що ставили питання про необхідність знищення кріпацтва й усунення самодержавства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічна думка на початку XIX ст.» з дисципліни «Історія економічних вчень»
