Серед понять, що характеризують грошові відноси-ни в суспільстві, основними є грошовий оборот, гро-шовий обіг, фінанси, кредит, маса грошей, швидкість обігу грошей. Якщо деякі з них знайшли в літературі досить повне й однозначне тлумачення, то поняття грошового обороту і грошового обігу досі залишають-ся дискусійними. Дискусії ведуться щодо сутності цих понять, їх взаємозв’язку, сфер використання тощо. У багатьох виданнях грошовий оборот трактується як сукупність усіх грошових платежів у народному го-сподарстві . Таке визначення має той істотний недолік, що фіксує лише кількісний бік грошового обороту, йо-го результативний аспект. Сутність же його як руху грошей у процесі відтворення залишається поза ува-гою. Цей недолік спричиняє формальний підхід і до визначення поняття грошового обігу, який трактується лише як готівкова сфера грошового обороту. Уперше визначення грошового обороту і грошового обігу з відтворювальних позицій було дано в першому виданні цього підручника, що був опублікований у 1992 р. Такий підхід підтримали автори фундаментального російського підручни-ка «Деньги, кредит, банки», виданого за редакцією О. І. Лаврушина в 1998 р. Проте відтворювальна позиція у трактуванні грошового обороту в підручнику російських авторів не була послідовною, й у визначенні грошового обігу автори повернулися до формальних ознак, звівши його лише до обороту готівки на тій підставі, що ли-ше готівка здійснює обіг поза банками . Насправді рух грошей при реалізації цінностей однаково здійснюють як готівкові, так і безго-тівкові гроші, переходячи від одного учасника сфери обігу до іншо-го. Відмінність лише в тому, що готівка переміщується з рук плат-ника в руки одержувача, а безготівкові гроші переміщуються з рахунку платника на рахунок одержувача. Але ця відмінність не змінює сутності явища грошового обігу, що обслуговує реалізацію реальних благ (детальніше це питання буде розглянуто в розділі 2.3). У ринковій економіці суспільне виробництво має товарну фо-рму, що зумовлює двоякий вираз руху валового сукупного про-дукту — натурально-речовий та грошовий. У процесі відтворен-ня рух вартості в цих двох виразах проявляється як два самостійні процеси — як рух продуктів і як рух грошей чи гро-шових доходів. Проте вони нерозривно пов’язані, у них спільна субстанція — вартість сукупного продукту. Гроші базуються на цій вартості, вона визначає реальну цінність маси грошей, що пе-ребуває в обороті, незалежно від її номінальної величини. Водно-час рух грошей обслуговує переміщення цієї вартості в процесі відтворення, окремі грошові операції суб’єктів економічних відносин спричинюють відповідне переміщення між ними реальної вартості, тобто мають реальний економічний зміст. Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє со-бою грошовий оборот. Грошовий оборот — явище макроекономічного порядку. Він обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподі-лі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом. Через авансування грошей на придбання засобів виробництва і оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового національного продукту. Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реа-лізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіта-лу в грошовій формі. У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівниками) та держа-вою, якій належать установлені податки. В усіх економічних суб’єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямову-ють капітал у сферу споживання — виробничого та особистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відтворення. Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуаль-ного капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та еле-ментом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє да-ний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід. Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функ-ціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збіль-шує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремо-го індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв’язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей та з провокуванням інфляції їх випуском в оборот. Цього положення не змінює той факт, що значна частина маси грошей, яка обслуговує сукупний оборот, капіталізується і пере-творюється в позичковий капітал. Капіталізація частини грошо-вої маси сприяє прискоренню реалізації сукупного валового про-дукту, а отже — збільшенню його обсягу, тобто зростанню суспі-льного багатства, але самі гроші на макрорівні в таке багатство не перетворюються. Завдяки капіталізації гроші в межах наявної маси швидше передаються від одного економічного суб’єкта до іншого, ніби швидше «тасуються», але якісно вони не змінюють-ся, залишаючись лише віддзеркаленням реального багат- ства. Детальніше роль позичкового капіталу буде розглянута в розділі 9. Сукупний грошовий оборот і оборот грошей у межах індиві-дуального капіталу істотно відрізняються також механізмами фо-рмування грошової маси, необхідної для їх обслуговування. Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає важливе місце в кругообороті ін-дивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується ко-жний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового до-ходу кожного економічного суб’єкта спрямовується на погашен-ня боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших суб’єктів. Сукупний грошовий оборот обслуговується переважно теж за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб’єктів. Грошовий ри-нок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забез-печує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно поси-люється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту. Проте вказані можливості грошового ринку не безмежні, і не-минуче виникають потреби в поповненні обороту додатковою масою грошей. На відміну від кругообороту індивідуального ка-піталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії грошей. Потреби в додатковій емісії можуть бути зумовлені кількома факторами: • зростанням обсягів валового національного продукту, для реалізації яких банківська система повинна розширювати креди-тування суб’єктів обороту; • зростанням чистого імпорту (перевищенням імпорту над експортом); • зниженням перерозподільної функції грошового ринку, вна-слідок чого наявна грошова маса буде повільніше обертатися і не зможе забезпечити всі потреби обороту; • іншими чинниками, що можуть уповільнити швидкість руху грошей по каналах обороту. В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять у сукупний оборот через грошовий ринок, що відповідає їх кредит-ній природі та забезпечує відповідність емісії потребам обороту. З усього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індиві-дуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов’язане з процесом суспільного відтворення в цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства. Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні ва-лового внутрішнього продукту. Це всі підприємства (промисловос-ті, сільського господарства, транспорту, зв’язку, будівництва, торгі-влі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на економічні процеси та стають економічними суб’єктами суспільства. Якщо абстрагуватися від відтворювального аспекту, то гро-шовий оборот можна уявити просто як безперервний процес пе-реміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу між окре-мими його суб’єктами. Це, зокрема, переміщення грошей між: • окремими підприємствами та організаціями; • підприємствами та організаціями і населенням; • окремими фізичними особами; • комерційними банками і підприємствами та організаціями; • комерційними банками і населенням; • окремими комерційними банками; • комерційними банками і центральним банком; • небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами та населенням — з іншого; • небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками; • окремими небанківськими фінансово-кредитними установа-ми різного призначення. На кожній із цих ділянок можуть мати місце зустрічні грошові вимоги між суб’єктами обороту, що створює можливість їх взає-много погашення (заліку). Залік зменшує обсяг грошового оборо-ту і потребу в грошах для його обслуговування. Економічною основою грошового обороту є процес суспіль-ного відтворення. Суб’єкти цього процесу постійно одержують грошові доходи від реалізації належних їм ресурсів чи виготов-лених ними продуктів, що спричинює відповідні грошові потоки. Водночас потоки руху грошей є не тільки результатом відтворю-вального процесу, а й важливою передумовою його успішного здійснення. Надмірні затримки в русі грошей неминуче виклика-ють гальмування товарних потоків, погіршення кон’юнктури ринків, посилення стагнації виробництва. Внутрішня обумовленість грошового обороту процесом суспі-льного відтворення визначає його сутнісну єдність і безперерв-ність, які можна назвати конституційними ознаками грошового обороту. Це положення має важливе значення для практики управління і використання грошового обороту. У ній не повинно допускатися зведення непереборних перепон на шляху грошових потоків, як і непрохідних меж між окремими потоками грошей.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «. СУТНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА ГРОШОВОГО ОБОРОТУ» з дисципліни «Гроші та кредит»
