Ергономічність — це сукупність властивостей, які характери-зують пристосованість конструкції товару до взаємодії зі спожи-вачем (користувачем) з урахуванням фізико-біологічних особли-востей людини. До головних умов раціонального ергономічного конструю-вання відносять обов’язковий облік специфічних компонентів системи «людина — техніка — середовище», що виявляються в процесі функціонування виробу. Такими особливостями вважа-ють: вид виробу та особливості його роботи; своєрідність люд-ського організму; умови навколишнього середовища. Однак для переважної більшості споживачів ергономічність будь-якого то-вару ототожнюється зі зручністю. Зручність використання мож-на визначити як сукупність усіх властивостей, що характеризу-ють рівень комфортності у взаємодії людини з предметом. Як відомо, споживач передовсім звертає увагу саме на ті властиво-сті виробу, що його цікавлять. Перевагу споживачі віддають ко-рисним результатам, а не технічному процесу їх створення. Найпростіша утилітарна взаємодія людини з речами має місце за використання предметів особистого споживання — одягу, взуття тощо. Ці речі є немовби частиною самої людини, тому вони мусять мати конструкцію й форму, яка б відповідала її анатомії й фізіології. Отже, кожен товар особистого споживання треба оцінювати за мірою пристосованості до людини його ко-рисних властивостей. Комплекс вимог до відносно простих виробів нескладний, але для сучасного технологічного обладнання, енергонасиченої по-бутової техніки обов’язковими ергономічними вимогами є: до-статність робочого простору; раціональність розміщення та чіт-кість потрібних покажчиків; зручність нагляду за сигнальними пристроями; нормальний рівень природного та штучного освіт-лення. Особливості людського організму визначають можливос- ті й способи впливу людини на виріб під час його викорис-тання та технічного обслуговування. Проектуючи нові това-ри, виходять із розуміння того, що людина має комплекс фізі-ологічних, психологічних, антропометричних, біомеханічних характеристик (гігієнічні вимоги також можуть бути само-стійним компонентом у системі «людина — техніка — сере-довище»). Особливе значення для створення зручної в експлуатації (ко-мфортної) техніки має відповідність її параметрів основним ан-тропометричним показникам людини . Таким чином, треба передбачити відповідність виробів сані-тарно-гігієнічним нормам життєдіяльності та працездатності людини. Це стосується рівня освітлення, вологості, токсичності, шуму, вібрації тощо. Якісним рівнем освітленості вважають та-кий, що забезпечує безпомилкове зорове сприйняття необхідних процесів. Він визначається силою і контрастністю освітлення, кольором, браком засліплюючих спалахів. Фізіологічні вимоги скеровано на врахування фізіологічних властивостей людини й особливостей функціонування її органів чуття (зору, нюху, слу-ху, дотику). Проектуючи, наприклад, ручні та ножні органи управління автомобілем та іншою аналогічною технікою, треба виключити можливість безперервного напруження того самого м’яза водія протягом тривалого часу (статичне напруження). Антропометричні вимоги базуються на необхідності всебічного врахування в конструкції виробу зросту, маси, розміру людини та окремих частин її тіла. Наприклад, відповідність конструкції виробу зросту оператора та розподілу маси його тіла, а важелів управління — функціональній анатомії його руки. Поряд із цим біомеханічні вимоги сприяють створенню такого виробу, вико-ристання якого не призводить до зайвої втоми. Психологічні вимоги мають забезпечити можливість легкого і швидкого фор-мування навичок використання виробу за призначенням. Дета-льнішу характеристику ергономічних показників якості подано . Ефективність взаємодії людини з різноманітною продукцією багато в чому залежить від стану навколишнього середовища. Особливо це стосується таких параметрів довкілля, як темпера-тура та вологість повітря, його розрідженість або запорошеність. Важливими ергономічними вимогами є також необхідність ство-рення комфортного середовища для людини, що експлуатує (ви-користовує) товар. Головним результатом ефективного ергономічного конс-труювання слід уважати досягнення відповідного рівня комфо-ртності — сукупності позитивних психологічних, психофізіо-логічних та фізіологічних відчуттів людини, що виникають у процесі її діяльності в разі контакту з навколишніми об’єктами і середовищем. У сучасному світі естетичний рівень, ергономічні та функціо-нальні властивості товарів стають усе вагомішими чинниками їх-ньої конкурентоспроможності. Досягнення високого рівня та ор-ганічного поєднання цих властивостей забезпечується виконанням комплексу спеціальних художньо-конструкторських робіт, що здійснюються на етапах проектування та виготовлення това-ру. До складу технічного завдання (ТЗ) включають спеціальний підрозділ з вимогами до декоративно-конструкційних матеріалів, технології обробки, а також до ергономіки виробу. У технічній пропозиції на підставі аналізу різних варіантів вибирають основ-ний варіант художньо-конструкторського, ергономічного та фак-турно-кольорового вирішення. Його придатність оцінюють з до-помогою спеціально створених художньо-конструктивних моделей та макетів. Основними видами художньо-конструкторських докумен-тів, що визначають ергономічні та естетичні властивості нових товарів, є: • рисунок зовнішнього вигляду; • ергономічна схема зі зв’язками елементів і параметрів сис-теми «людина — виріб — середовище»; • опис графічних елементів; карта фактурно-кольорового ви-рішення. У такій послідовності технічне конструювання створює мате-ріальну основу предмета, а дизайн формує цей предмет як спо-живчу цінність, тобто робить товар принадливим для покупця. Зрозуміло, що цього можна досягти лише за умови спільної праці конструкторів, дизайнерів та маркетологів. Проблеми комплексного регулювання питань, пов’язаних з формуванням нормативного забезпечення процесів проектування ергономічних технологічних систем, за умов глобалізації еконо-мічних відносин набувають надзвичайної актуальності. Сьогодні Україна бере активну участь у виконанні робіт із гармонізації вимог до ергономічності вітчизняної продукції і вимог міжнародних і регіональних стандартів, рекомендацій міжнародних орга-нізацій у галузі охорони праці і безпеки продукції. Нещодавно Радою голів урядів держав—учасниць СНГ схвалено Міждержа-вну програму з розроблення стандартів у галузі безпеки та охо-рони праці стосовно продукції за взаємними поставками на 2000—2005 роки. Таким чином, термін «дизайн» у його найпоширенішому ро-зумінні використовується для позначення всієї сфери художнього конструювання. Він охоплює творчість художників-конструкторів (практику проектування), результати їхньої праці (вироби, що пройшли художньо-конструкторське розроблення — продук-ти дизайну), а також теорію художнього конструювання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕРГОНОМІЧНІ ВИМОГИ ДО ТОВАРУ» з дисципліни «Товарна іноваційна політика»
