СТОЖЕК (Стіжок) — укріплений населений пункт на витоках р. Людмирка (прит. Ікви бас. Дніпра), у пд. частині Луцького князівства. Уперше згадується в Галицько-Волинському літописі при описі подій 1259, коли на вимогу монгол. полководця Бурундая кн. Лев Данилович розкидав укріплення «городів» С. і сусіднього Данилова (ці фортеці контролювали один із проходів через Кременецькі гори). 1288 луцький кн. Мстислав Данилович приймав у С. гінця володимирського кн. Володимира Васильковича. За договором 1366 між польс. королем Казимиром III Великим і вел. кн. литов. Ольгердом та його братами С. з округою залишився у волин. володіннях кн. Любарта. За угодою 1392 з королем польс. і верховним кн. литов. Владиславом II Ягайлом вел. кн. литов. Вітовт передав С. та його волость кн. Скиргайлу Ольгердовичу. У 1-й третині 15 ст. С. утратив оборонні та адм. функції і в подальшому згадується як сільс. поселення, що існує дотепер (с. Стіжок Шумського р-ну Терноп. обл.). Літописний С. ототожнюється з городищем на околиці с. Стіжок, на вершині конусоподібної гори Замок (відносна висота 80 м). Площа майданчика 0,1 га. Слідів укріплень не збереглося. За археол. матеріалом городище датується 12—13 ст. Літ.: Довнар-Запольский М.В. Из истории литовско-польской борьбы за Волынь (договоры 1366 г.). К., 1896; Раппопорт П.А. Военное зодчество западнорусских земель X— XIV вв. (Материалы и исследования по археологии СССР, № 140). М., 1967; Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX—XIII вв. К., 1985; Собчук В.Д. Формування території Кременецького повіту. «ЗНТШ» (Львів), 2010, т. 260, вип. 2. В.Д. Собчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТОЖЕК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
