СТЕЦЮК Катерина Ісаківна (23. 11.1905—04.08.2002) — історик. Д-р істор. н. (1961), доцент (1951). Засл. діяч науки УРСР (1967). Н. в с. Шпитьки (нині село Києво-Святошинського р-ну Київ. обл.). Під час навчання в торгово-пром. школі м. Біла Церква грала у виставах «Експериментальної майстерні мистецького об’єднання “Березіль”». Закінчила істор. відділення ф-ту профосвіти Київ. ін-ту нар. освіти (1928). Викладала істор. дисципліни в технікумах (1931—39), а також — в ун-ті, консерваторії м. Київ (1935—38). 1932—35 навч. в аспірантурі по кафедрі істор. народів СРСР Київ. ун-ту. Викладала в Київ. пед. ін-ті на кафедрі історії України (1935—51, з перервами). Працювала на наук. посадах в Ін-ті історії України АН УРСР (з 1953 — Ін-т історії АН УРСР; 1938—74): молодший наук. співробітник, старший наук. співробітник., від 1970 — старший наук. співробітник-консультант відділу історії феодалізму. 1941 захистила канд. дис. на тему: «Вплив повстання Степана Разіна на Україну» (науковий керівник — М.Петровський), але ВАК підтвердив захист лише 1946. У червні 1941 у зв’язку з воєнними подіями переїхала до м. Горький (нині м. Нижній Новгород, РФ), де працювала на різних посадах (зокрема політруком) в евакогоспіталі. Влітку 1942 відкликана до м. Уфа (нині столиця Республіки Башкортостан, РФ), де відновлена на роботі в об’єднаному Ін-ті історії і археології АН УРСР. Захистила докторську дис. по монографії «Народні рухи на Лівобережній і Слобідській Україні в 50—70 рр. XVII ст.» (1960). 1948—51 — член редколегії ж. «Радянська жінка», 1951— 61 — член правління респ. т-ва «Знання». Одна з фундаторів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, де працювала в різних структурах (1960—90), зокрема очолювала київ. міськ. орг-цію т-ва (1966— 71), а з 1966 — член президії респ. т-ва. 1969—74 — член редколегії ж. «Пам’ятники України» (див. «Пам’ятки України: Історія та культура»).
Автор бл. 200 наук. і науковопопулярних праць з різних аспектів минулого укр. народу, передусім періоду історії 17 ст. П. в м. Київ. Праці: Вплив повстання Степана Разіна на Україну (з історії спільної боротьби російського і українського народів проти феодально-кріпосницького гніту). К., 1947; Історія УРСР, т. 1. К., 1953 (у співавт.); История УССР, т. 1. К., 1953 (у співавт.); Борьба украинского народа за воссоединение Украины с Россией. К., 1954 (у співавт.); Визвольна війна 1648— 1654 рр. і возз’єднання України з Росією. К., 1954 (у співавт.); Історія Української РСР, т. 1. К., 1955 (у співавт.); История УССР, т. 1. К., 1956 (у співавт.); Народні рухи на Лівобережній і Слобідській Україні в 50— 40-х роках XVII ст. К., 1960; Історія селянства УРСР, т. 1. К., 1967 (у співавт.); Історія Української РСР, т. 2. К., 1967 (у співавт.); История Украинской ССР, т. 1—2. К., 1969; Історія УРСР, т. 2. К., 1979 (у співавт.); История УССР, т. 3. К., 1983 (у співавт.). Літ.: «Україна», 1968, № 43; Гуржій І.О., Петренко В.С. Видатні радянські історики. К., 1969; Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник: Серія: Українські історики, вип. 1, К., 1998; Заремба С. Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (історичний нарис). К., 1998; Гуржій О., Юсов С. Стецюк Катерина Ісаківна (1905— 2002 рр.): Біобібліографія, К., 2006. С.Л. Юсов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТЕЦЮК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
