СТАРОДУБСЬКЕ КНЯЗІВСТВО — удільне князівство на території Сіверської землі. Центр — м. Стародуб. Утворилося після 1454, коли вигнаний вел. кн. моск. Василієм II Васильовичем Темним зі свого уділу можайський кн. Іван Андрійович (онук вел. кн. моск. Дмитрія Донського) знайшов притулок у Великому князівстві Литовському й отримав від короля польс. і вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика у вотчину Стародуб і Гомель (нині місто в Білорусі). Надання Івану Андрійовичу Стародуба було невипадковим. Його батько Андрій Дмитрович 1403 одружився з Аграфеною, донькою стародубського князя Олександра Патрикійовича. Ще 1448 кн. Іван Андрійович обіцяв Казимиру IV Ягеллончику, що коли той допоможе йому оволодіти моск. престолом, то буде підпорядковуватися литов. господарю, укладе з ним воєнний союз і зробить деякі територіальні поступки. З часом до С.к. додавалися ще міста і волості: 1465 з певними обмеженнями у володінні Брянськ (нині місто в РФ) сину Івана Андрійовича Семену: 1496 — Чернігів і Карачев (нині місто Брянської обл., РФ), 1499 — Хотимль (нині с. Хотимль-Кузьменково Орловської обл., РФ). Незабаром після смерті Івана Андрійовича (між 1471 і 1483) Брянськ бл. 1486 був відібраний від С.к. після повстання мешканців міста, обурених свавіллям покійного князя. Поступово С.к. набуло значної самостійності. Стародубські князі мали свій двір, бояр, великі військ. формування. 1499 стародубський кн. Семен Іванович Можайський почав таємні контакти з вел. кн. моск. Іваном III Васильовичем, який обіцяв залишити за князем Семеном усі здобуті ним у ВКЛ
володіння. Після того, як моск. військо зайняло Брянськ, 3 травня 1500 кн. Семен Можайський присягнув Івану III Васильовичу. При переході під моск. владу князь Семен захопив Любеч. С.к. продовжувало існувати і під керуванням сина Семена Можайського Василя Тулупа-Стародубського (приблизно з 1505). 1508 служба Москві кн. Василя затверджена литовсько-моск. договором 1508. 1517 князь спробував захопити Новгород-Сіверський, але його вибив звідти князь Василь Шем’ячич (див. Шем’ячичі), який повернувся з Москви. 1518 Василь помер, а його уділ став часткою володінь вел. кн. моск. Василія III Івановича. Літ.: KuczyЅski S.M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rzdami Litwy. Warszawa, 1936; Зимин A.A. Витязь на распутье: Феодальная война в России XV в. М., 1991; Кром М.М. Меж Русью и Литвой: Западнорусские земли в системе русско-литовских отношений конца XV — первой трети XVI в. М., 1995; Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. К., 1998. В.М. Темушев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАРОДУБСЬКЕ КНЯЗІВСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
