Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній. Як-раз через ці наслідки інфляція постійно перебуває в центрі суспі-льної уваги, викликає занепокоєння в підприємців, політиків, усієї громадськості. У соціальній сфері інфляція створює передумови для пере-розподілу доходів між найманими працівниками та підприємця-ми на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зме-ншує реальні доходи робітників, службовців та інших верств на-селення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами. Проте в реальній дійсності ця закономірність не завжди реалі-зується так однозначно. Адже підприємці не тільки продають, а й купують товари за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають свій товар — робочу силу, ціна на яку в період інфляції теж зростає. Тому виграш чи втрати від ін-фляції можуть мати представники будь-якої соціальної групи. Якщо ціни на товари, що продає підприємець, зростають пові-льніше, ніж ціни на товари, які він купує, то він зазнає збитків. Разом з тим якщо заробітна плата працівника збільшується від-повідно чи швидше за зростання цін на товари народного спожи-вання, то його матеріальне становище не зміниться або навіть поліпшиться. Усе залежить від здатності того чи іншого економі-чного суб’єкта чи їх групи захистити свої доходи, домогтися їх адекватного зростання, що визначається монопольним станови-щем їх на ринку товарів або праці, політичною організованістю та силою профспілок тощо. Проте є соціальні групи населення, які не мають можливості захистити себе від втрат унаслідок інфляції. Це передусім пенсі-онери, особи, що живуть за рахунок виплат по соціальному стра-хуванню, усі працівники з фіксованим доходом, зокрема службо-вці державних установ, науковці, студенти та ін. Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне стано-вище людей похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх заощаджень. Унаслідок інфляції ці заощадження помітно знеці-нюються чи навіть зникають зовсім. Крім прямих втрат, яких зазнає через інфляцію значна кіль-кість економічних суб’єктів, її негативними соціальними наслід-ками є також загальна невпевненість підприємців і всіх праців-ників у перспективі свого економічного становища, загострення соціальних суперечностей, посилення групового егоїзму. Все це спричинює соціальну і політичну нестабільність у суспільстві, що нерідко закінчується бурхливими потрясіннями, унаслідок яких установлюється в тій чи іншій формі диктатура. Ще ширший діапазон негативних наслідків інфляції в еконо-мічній сфері. Особливо відчутно вона впливає на сферу вироб-ництва, торгівлю, кредитну і грошову системи, державні фінанси, валютну систему і на платіжний баланс країни. Спочатку, зокрема на стадії повзучої інфляції, остання забез-печує тимчасове стимулювання розвитку виробництва завдяки тому, що держава шляхом дефіцитного фінансування розширює свої замовлення підприємствам, допомагає їм у поновленні осно-вного капіталу, у створенні соціально-економічної інфраструкту-ри тощо. Водночас виникає особлива економічна ситуація, в якій, з одного боку, зростає попит на інфляційне фінансування, а з ін-шого — притупляється відчуття небезпеки надмірного насичення обороту грошовими коштами, внаслідок чого інфляція підніма-ється на вищий щабель і перетворюється у гальмо економічного розвитку, якщо її своєчасно не зупинити. Інфляція спричинює посилення хаотичності і диспропорцій-ності розвитку суспільного виробництва. Позичкові капітали спрямовуються переважно в галузі із швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де може настати застій і занепад виробництва. Часті коливання і стрибки цін посилюють економі-чний ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капіталовкладень і затухання науково-технічного прогресу. Технічному регресу сприяє також те, що в період інфляції ціна робочої сили нерідко зростає повільніше, ніж ціна засобів виробництва, і за-стосування ручної праці виявляється вигіднішим, ніж техніки. Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зу-мовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скоро-чення обсягів виробництва. Нерідко виникає затоварення на цих ринках при абсолютному скороченні особистого споживання. Спад виробництва може зумовлюватися також відпливом капі-талів з виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання цін підсилюється спекуляцією, яка зумовлює прискорення обігу капіта-лу та зростання прибутків. У сферу спекулятивної торгівлі відволі-кається також значна частина робочої сили, що також стримує роз-виток виробництва. Гонитва за спекулятивною наживою призводить до розриву сталих господарських зв’язків між економічними суб’єктами, до значних нераціональних перевезень товарів, внаслі-док чого дезорганізується виробництво, зростають витрати обігу. Інфляція негативно впливає на структуру споживчого попиту, що дезорганізує господарські зв’язки та виробництво, а також ви-кликає перерозподіл багатства в суспільстві. Ті економічні суб’єкти, які спромоглися ціни на свої товари підвищити якнайбільше, у тому числі й спекулятивним шляхом, одержані надприбутки вмі-щують переважно в реальні цінності — земельні ділянки, золото, картини, ювелірні прикраси, будівлі тощо. Одночасно зменшують свої традиційні витрати, насамперед виробничого призначення, які пов’язані з підвищеним ризиком при знеціненні грошей. В умовах інфляції економічним суб’єктам невигідно тримати свої активи в грошовій формі. Це негативно впливає на кредитні відносини та грошовий обіг. Власники грошових коштів не бу-дуть вкладати їх у банки, якщо депозитний процент не компенсує інфляційних втрат. Якщо ж банки збільшуватимуть депозитний процент, то це неминуче призведе до подорожчання банківських позичок, наслідком чого буде скорочення попиту на них та пода-льше підвищення цін підприємцями з метою компенсацій своїх додаткових витрат на оплату процентів. Згортається також коме-рційний кредит, оскільки кредиторам невигідно і ризиковано продавати свою продукцію з відстрочкою платежу. Інфляція, особливо на галопуючій та гіпервисокій стадіях, сама зумовлює нові інфляційні чинники і посилює руйнівний вплив на грошовий обіг. Прагнення економічних суб’єктів швидше позба-витися «гарячих» грошей прискорює їх обіг, що зменшує необхід-ну для його обслуговування грошову масу. У власників товарів поступово знижується бажання реалізовувати їх за знецінені гро-ші, і вони переходять на бартерні операції чи продають їх за іно-земну валюту. Натуралізація обміну прискорює інфляційне знеці-нення грошей, оскільки звужується матеріальна основа їх обігу, а також спричинює розрив традиційних господарських зв’язків, уповільнює товарооборот та викликає додаткові витрати обігу. У міру поглиблення інфляції, особливо на гіпервисокій стадії, виникає «голод» на грошові знаки, бо дрібні купюри зовсім втра-чають свою вартість і перестають функціонувати. Тому швидко зростає потреба у великих купюрах, за якою не встигає їх випуск емісійним центром. Створюється парадоксальна ситуація, коли за наявності в обігу великої маси зайвих грошей усі економічні суб’єкти відчувають недостачу платіжних засобів (грошовий «го-лод»). Поступово цей «голод» поширюється і на оборот грошово-го капіталу, внаслідок чого у дедалі більшої частини підприємств посилюється недостача основного й оборотного капіталу. Розвива-ється глибока криза неплатежів. Це пояснюється тим, що випере-джаюче знецінення грошей порівняно зі збільшенням їх емісії при-зводить до зменшення реальної цінності грошової маси в обігу. Негативно впливає інфляція і на фінансову систему, особливо на другій стадії, коли емісія грошей не встигає за їх знеціненням. Реальна вартість усієї суми державних доходів постійно зменшу-ється. Тому держава змушена весь час використовувати друкар-ський верстат, щоб компенсувати фінансові втрати від інфляції. Оскільки зробити це неможливо, то їй доводиться так чи інакше зменшувати свої витрати, передусім на соціальні потреби, що ще більше загострює соціально-політичну нестабільність у країні. На певній стадії інфляції подальше зростання емісії стає фінансово невигідним і соціально небезпечним. Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції на зов-нішньоекономічні зв’язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де ін-фляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зни-женню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим ку-рсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв’язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив інозе-много капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ» з дисципліни «Гроші та кредит»
