СТАРОБІЛЬСЬК (до 1797 — слобода Стара Біла) — місто Луганської області, райцентр. Розташов. на лівому березі р. Айдар (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону). Населення 18,8 тис. осіб (2011). Слободу заснували козаки Острогозького полку, які оселилися тут 1686. Населення слободи на чолі з отаманом К.Табунщиковим підтримало повстання К.Булавіна 1707—08 (див. Булавінське повстання 1707—1709), за що поселення було спалене карателями. Відновили Стару Білу козаки І.Синельникова (засновник місц. старшинсько-поміщицького роду), котрі перетворили її на сотенний центр Острогозького полку. 1782 Стара Біла приписана до Деркульського казенного кінного заводу Біловодського округу Воронезької губ. Царським указом
від 1 травня 1797 слобода перейменована на С. та перетворена на повітове місто Слобідсько-Української губернії (із 1835 — Харківська губернія). 1834 тут мешкало 1385 жителів. У 19 — на поч. 20 ст. С. — місце ярмарків. 1918—20 влада не раз змінювалася. Зокрема, у вересні—жовтні 1920 місто контролювалося армією Н.Махна, який 2 жовтня підписав у С. угоду з РВР Південного фронту про спільні дії проти Російської армії П.Врангеля. Наприкінці 1930-х рр. через С. пройшла залізниця Москва— Донбас, що сприяло розвиткові міста. 1938 місто стало райцентром Ворошиловградської обл. 1939 тут мешкало 14,3 тис. осіб. 1939—40 в С. на території жін. монастиря функціонував табір для польс. полонених (див. Старобільський табір військовополонених; більшість із них розстріляли в Харкові у квітні—травні 1940). Із 13 липня 1942 до 23 січня 1943 місто було окуповане гітлерівцями. Після здобуття С. рад. військами (С. — перше звільнене місто України) тут деякий час перебував уряд УРСР. У С. народився Г.Лангемак — учений, один із розробників реактивного міномета «Катюша». Літ.: ІМіС УРСР: Луганська область. К., 1968; Фоменко А.С., Королько Ф.И. Старобельск: Путеводитель. Донецк, 1972; Катынская драма: Козельск, Старобельск, Осташков: судьба интернированных польских военнослужащих. М., 1991; Мірошниченко І.О. Старобільщина: Історико-краєзнавчий нарис. Луганськ, 2002; Экономические примечания на Старобельский уезд, 1804 г. Х., 2008. Д.С. Вирський.
ті для виділення аграрної частини пром. Донбасу. Ліквідована 3 червня 1938 у зв’язку з поділом Донец. області на Донецьку та Ворошиловградську. Літ.: Матеріали до опису округ УСРР: Статистичні характеристики: Старобільська округа. Х., 1926. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАРОБІЛЬСЬК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
