СОШЕНКО (Соха) Іван Максимович (1807—30(18).07.1876) — митець, педагог. Н. в м. Богуслав у міщанській родині. Грамотою оволодів вдома у Звенигородці, куди переселилися батьки. 1820 відданий у науку до маляра С.Превлоцького, замешкав у Вільшані. Працював у с. Матусів (нині село Шполянського р-ну Черкас. обл.). 1828, оволодівши майстерністю ремісника, написав картину «Горнє місце» для церкви с. Мліїв (нині село Городищенського р-ну Черкас. обл.), образи для Лебединського СвятоГеоргіївського монастиря (див. Лебединський Свято-Георгіївський монастир та Лебединський Свято-Миколаївський монастир). Узимку 1831/32 прибув до Санкт-Петербурга, зайнявся самоосвітою. 1833 почав відвідувати класи Імператорської Академії мист-в, де його підтримали О.Венеціанов і академік О.Єгоров. У серед. 1830-х рр. потоваришував із Т.Шевченком, якому сприяв фаховими порадами, та познайомив його з Є.Гребінкою, О.Венеціановим, К.Брюлловим, секретарем Т-ва заохочування художників і конференц-секретарем Академії мист-в В.Григоровичем та ін. доброчинцями, котрі забезпечили Т.Шевченкові викуп із кріпацтва й подальші студії. З однокашником, майбутнім професором Моск. уч-ща живопису, скульптури та зодчества А.Мокрицьким, 1835 вивершив оригінальний портрет поміщика Р.Лукомського (діда О.Лукомського). 1838 атестований як вільний некласний художник із привілеєм служити за власним бажанням. Через хворобу легенів наступного року повернувся в Україну. Обійняв посаду викладача каліграфії та малювання повітового уч-ща в Ніжині. Цікавився істор. проблематикою, що відбивалося на його акварелі «Битва Олександра Македонського з Дарієм», розробці фрагмента «Козацький табір» до сюжету переможного закінчення Пилявецької битви 1648, а також відтворенні постатей Б.Хмельницького, І.Мазепи, І.Гонти та ін. 1846 перевівся до г-зії в Немирові, проте за рік узяв відставку, не стерпівши знущань тамтешнього директора. Бідував. Поміж ви-
падкових замовлень масштабним виявилося компонування «Успіння Божої Матері» для місц. Свято-Троїцької жін. обителі. 1855 запрошений до Тульчина копіювати палацові раритети галереї графів Потоцьких. Від 1856 учителював у 2-й Київ. г-зії, значну увагу приділив такому учню, як В.Орловський. У травні 1861 із дружиною Марією (Марцеліною) супроводжував труну Т.Шевченка з Києва на Чернечу гору до Канева, по цьому навідував Тарасову могилу. Виконав ікону для храму в Білоцерківській г-зії, очоленій давнім приятелем М.Чалим (останній 1862 переповів на шпальтах «Основи» спомини С. про Т.Шевченка). Виготовляв навч. закладам офіц. парсуни царів. П. у м. Корсунь (нині м. Корсунь-Шевченківський). 1962 прізвищем Сошенка названо одну з київ. вулиць, 1982 споруджено бронз. бюст С. в Богуславі, 1984 йому відкрито пам’ятник у Корсуні-Шевченківському. Із залишеної ним спадщини — альбоми начерків, колекція графіки (у т. ч. аркуші на теми античності та Біблії, зарисовки укр. природи та архіт. об’єктів) — низка полотен у фондах Національного художнього музею України. Там, зокрема, широко експоновані «Продаж сіна на Дніпрі», «Хлопчики-рибалки», «Портрет бабусі М.Чалого», «Жіночий портрет». Його пейзаж олією «Краєвид» і ескіз олівцем «Натурник», а також прижиттєвий портрет С. пензля П.Заболоцького (Заболотського; 1834) збережено в Нац. музеї Т.Шевченка. Літ.: М.Ч. [Чалый М.К.] Иван Максимович Сошенко. К., 1876; Т.Г. Шевченко в воспоминаниях современников. М., 1962; Жур П.В. Шевченківський Петербург. К., 1972; Матійко Г.П. На полюсах Шевченкової біографії. К., 1973; Дневник художника А.Н. Мокрицкого. М., 1975; Марахов Г.І. Т.Г. Шевченко в колі сучасників. К., 1976; Селівачов М.Р. Виставка творів І.М. Сошенка. «Народна творчість і етнографія», 1977, № 1; Спогади про Тараса Шевченка. К., 1982; Музиченко С. «Тобі, мій іскренний друже...». «Вітчизна», 1987, № 7; Околітенко Н. «Мій іскрений друже...». «Дніпро», 1989, № 3; Жур П.В. Шевченківський Київ. К., 1991; Кониський О.Я. Тарас Шевченко-Грушівський. К., 1991; Листи до Тараса Шевченка. К., 1993; Скрипник П.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОШЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
