СЛУЦЬКИЙ ЛІТОПИС, Уваровський літопис — єдиний відомий список 3-ї, скороченої, редакції першого літописного зводу Великого князівства Литовського (Білорусько-литов. літопису 1446; див. Білорусько-литовські літописи). На берегах рукопису, датованого серед. 16 ст., писець зробив записи, які містять деякі дані з історії князів Слуцьких; із цього зроблено припущення, що рукопис створено в м. Слуцьк (нині місто Мінської обл., Білорусь). Літопис був придбаний етнографом І.Сахаровим, а потім перейшов до зібрання О.Уварова. Нині пам’ятка зберігається у відділі рукописів Історичного музею в Москві (зібрання О.Уварова, № 1381 (153)). У рукопису втрачено перші аркуші. С.л. написано старобілорус. мовою. Він складається із двох частин. У першій частині в центрі уваги — діяльність Вітовта; розповідається також про великих князів литовських Ольгерда, Кейстута, Ягайла, київ. кн. Скиргайла Ольгердовича, про Синєводську битву 1362 та битву на Ворсклі (див. Ворскла, битва на річці 1399). Є відомості про митрополита Київського Григорія Цамблака, про те, як князь Дашко Острозький захопив Кременець і звільнив з ув’язнення Свидригайла Ольгердовича (1418). Друга, менша, частина — це стисла історія Київської Русі від 970 (вокняжіння Володимира Святославича в Новгороді Великому) до 1237 (монголо-татарська навала).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛУЦЬКИЙ ЛІТОПИС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
