СКОРИНА (Скарына) Франциск (Георгій) Лукич (бл. 1490 — імовірно, бл. 1551) — білорус. першодрукар, просвітитель, культ. і громад. діяч. Н. в м. Полоцьк (нині місто Вітебської обл., Білорусь). Початкову освіту здобув у
Полоцьку і Вільно (нині м. Вільнюс). 1504—06 навч. у Краківському університеті, де здобув ступінь бакалавра філософії. 1512 отримав ступінь д-ра медицини в Падуанському університеті. 1516 переїхав до Праги (Чехія), де розпочав свою видавничу діяльність, заручившись фінансовою підтримкою білоруських купців. Протягом 1517—19 видав «Псалтир» та 19 книг Старого Завіту («Біблія руська») (загалом 23 книги із розрахунку, що «книг Царств» було 4), кожна із книг супроводжувалася передмовою та післямовою, написані «руською» мовою. 1520 переїхав до Вільно, де відкрив власну друкарню і видав «Малу подорожню книжницю» (1522) та «Апостол» (1525). У 1520-х — на поч. 1530-х рр. працював секретарем та лікарем віленського єпископа Іоанна. 1529 на запрошення прусського герцога Альбрехта Гогенцоллерна відвідав Кенігсберг (нині м. Калінінград, РФ). 1534 у зв’язку з погіршенням матеріального становища переїхав до Праги, де працював лікарем і садівником у королівському палаці в Градчанах. П., імовірно, у Празі. Точна дата не відома. Започатковане С. книгодрукування стало яскравим проявом білорус. Відродження. Його видання вирізняються помітними мистецькими, граверними та орнаментальними елементами,
шрифтом та ін. компонентами видавничої майстерності. Неабияке значення мають авторські передмови та коментарі, на змісті яких позначилися літературноестетичні та філософсько-просвітницькі погляди С., що характеризуються компромісом між християн. етикою та ренесансним гуманізмом. Книги, надруковані С., справили значний вплив на розвиток духовної к-ри України, стимулювали поширення в ній книгодрукування, набули поширення завдяки своїм численним рукописним копіям. Зокрема, відомо про копію Псалтиря, зроблену 1543 Парфеном з Кобринського та Пінського староств, до якої внесено низку українізмів, 3 списки «Апостола» перемишльської греко-католицької капітули, волин. перепис «Апостола», зроблений 1593—94, та перепис чотирьох бібл. книг, датований 1568, в м. Ярослав (нині місто Підкарпатського воєводства, Польща). Копії книг С. були у збірках А.Петрушевича та Румянцевського музею в Москві. В Україні налічується 34 примірники видань С., що зберігаються в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Бібліотеці національній України імені В.Вернадського, Одеській національній науковій бібліотеці, Закарпатському краєзнавчому музеї в Ужгороді та Львівській національній науковій бібліотеці імені В.Стефаника НАН України. Тв.: Біблія, т. 1—3. Мінск, 1990— 91 (факсимільне відтворення видання 1517—19); Творы: Прадмовы, сказанні, паслясловўі, акафісты, пасхалія. Мінск, 1990. Літ.: Белорусский просветитель Франциск Скорина и начало книгопечатания в Белоруссии и Литве. М., 1979; Подокшин С. Франциск Скорина. М., 1981; Ісаєвич Я. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. Львів, 1983; Франциск Скорина — белорусский гуманист, просветитель, первопечатник. Минск, 1989; Лойка А. Францыск Скарына, або Сонца маладзіковае. Мінск, 1990; Немировский Е. Франциск Скорина: Жизнь и деятельность белорусского просветителя. Минск, 1990; Франциск Скорина и его время: Энциклопедический справочник. Минск, 1990; Чамярыцкі В. Беларускі тытан эпохі Адраджэння. Мінск, 1990; Шматов В. Искусство книги Франциска Скарины. М., 1990; Дварчанін І. Францішак Скарына як культурны
Гравюра і заголовок книги Ісуса Сірахового. «Біблія» Франциска Скорини. Прага, 1517. дзеяч і гуманіст на беларускай ніве. Мінск, 1991; Галенчанка Г. Францыск Скарына — беларускі і ўсходнеславянскі першадрукар. Мінск, 1993; Ісаєвич Я. Українське книговидання: Витоки. Розвиток. Проблеми. Львів, 2002; Шалькевич В. Скорина и скориниана. Минск, 2001; Беларуская энцыклапедыя, т. 14. Мінск, 2002; Францыск Скарына: Спадчына і пераемнікі: Анатаваны бібліяграфічны паказальнік. Мінск, 2002; Республика Беларусь: Энциклопедия, т. 6. Минск, 2008. Н.В. Пазюра.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СКОРИНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
