СКАРЖИНСЬКІ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід білоруського шляхетського походження. Згідно з родинною легендою родоначальником укр. відгалуження був Антоній-Олександр С. (у православ’ї — Михайло; р. н. невід. — п. бл. 1753), перекладач із польської та латини при рос. військ. частинах, який оселився на Полтавщині та був сотником 1-ї лубенської полкової сотні (1737—50). Від його синів — Ми-
хайла Михайловича (р. н. невід. — п. 1804), сотника 2-ї лубенської полкової сотні (1765—73), Івана Михайловича (р. н. невід. — п. після 1800), лубенського полкового хорунжого (1773—87), та Петра Михайловича (р. н. невід. — п. 1805), учасника російсько-турецької війни 1768—1774 та російсько-турецької війни 1787—1791, генерал-майора (1793), наказного отамана Бузького козацького війська (1787—90), командира Астраханського козацького полку (1790—92), кавказького намісника (1793—96), — походять лубенська, чернігівська та херсонська гілки роду. До лубенської гілки належав Микола Георгійович (1849—1910), генерал-майор (1901), голова ремонтної комісії полтав. району (1900—10; «ремонт» — відновлення поголів’я коней у військ. частині), кіннозаводчик; його дружина — доброчинниця, меценатка та культ. діячка Катерина Миколаївна, уроджена Райзер (див. К.Скаржинська; 1852—1932). Із черніг. гілки походили брати Матвій Анастасійович (1830 — р. с. невід.), таємний радник, голова Черніг. окружного суду, Василь Анастасійович (1834 — р. с. невід.), генерал-майор у відставці, та Іван Анастасійович (1836—97), надвірний радник, які допомагали О.Лазаревському при зборі матеріалів з історії Гетьманщини, а також Петро Васильович (1881— 1956), дійсний статський радник (1916), волин. губернатор (1915— 17), голова окружної ради Об’єднаних монархічних орг-цій в Югославії (1926—28), голова Вищої монархічної ради (1940—56). До херсон. гілки належали: Віктор Петрович (1787—1861), учасник Війни 1812, командував ескадроном власного імені, який сформував власним коштом, один із найзаможніших землевласників Херсонської губернії, видатний фахівець із садівництва, виноградарства і тваринництва, один із піонерів і пропагандистів степного та полезахисного лісівництва, автор низки статей з актуальних проблем сільс. госпва, херсон. губернський предводитель дворянства (1818—23), та Микола Вікторович (1894—1972), композитор, педагог, громад. діяч, викладач Паризької рос. консерваторії ім. С.Рахманінова,
член правління Рос. муз. т-ва за кордоном (із 1947), заст. голови цього т-ва (1950—71), член правління Гол. управління Рос. т-ва Червоного Хреста в Парижі (із 1959). Рід внесений до 2-ї та 3-ї частин Родовідних книг Полтав., Черніг. та Херсон. губерній, а герб — до 12-ї частини «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи». Літ.: Горленко В.П. Лубенский музей Е.Н.Скаржинской. К., 1891; Коротенко В.В. К 150-летию со дня рождения Екатерины Николаевны Скаржинской. «Генеалогический вестник» СПб., 2002, № 11. Ю.А. Мицик, В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СКАРЖИНСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
