СІЧ, як термін. Походження назви «січ» — спірне, а побутування слова в якості заг. найменування — малодосліджене. За спостереженнями В.Німчука, в актах 17 ст., складених у Лівобережній Україні, «січами» називали земельні ділянки, розчищені від лісу. На його думку, саме це значення є першоосновою власної назви «Запорозька Січ». Натомість історики зазвичай вважають термін етимологічно тотожним із «засікою» (штучна перешкода із повалених дерев, влаштована в оборонних цілях; табір, обнесений частоколом). Найдавніші відомості про «стани», «остроги» й «городки» козаків (див. Козацтво українське) в місцях їхніх промислів належать до 1520-х рр., а про дерев’яні укріплення-«засіки» — до 1-ї пол. 1580-х рр. Їх розглядають як «протосічі»/«січі», що згодом сконсолідувалися у «велику» Запороз. Січ. Першу з відомих документальних згадок про «січових козаків» датовано 1585. Виникнення Січі як військ. та адм. центру козацтва — питання дискусійне і залежне, гол. чин., від того, як тлумачити повідомлення річпосполитських авторів 16 — серед. 17 ст. (М. та Й. Бєльських, Я.-І.Петриція, Б.Папроцького, М.Пашковського та ін.), а також Е.Лясоти фон Стеблау. Перші не послуговувалися терміном «січ», а згадували «замок» кн. Д.Вишневецького, «острови», «курені», де мешкали козаки, тощо. Е.Лясота фон Стеблау у своєму «Щоденнику» писав про «Seldl@ger»/«Zeldlager» (тобто Zeltlager — табір, стан кочовиків) запорожців на о-ві Базавлук. У виданнях «Щоденника» рос. й укр. мовами це слово перекладене як «Січ». Найдавніший опис «города Сечи», що мав укріплення й церкву Пресвятої Богородиці, відображений у документі 1672, тобто стосується Чортомлицької Січі.
Загалом, крайні точки зору на проблему належать І.Каманіну, який вважав, що Січ постала наприкінці 15 ст. на о-ві Тавань (існував між сучасними містами Берислав і Каховка, затоплений Каховським водосховищем), та Л.Падалці, що визнавав першим таким осередком Січ Чортомлицьку. Наразі найбільш усталеними є уявлення про існування 7-ми або 8-ми Запороз. Січей: одні дослідники (Ю.Мицик, В.Сергійчук, Г.Швидько, Н.Яковенко) називають першою Запороз. Січчю Хортицький замок кн. Д.Вишневецького (див. Хортиця), інші — Січ на о-ві Томаківка (А.Гурбик, Г.Сергієнко, В.Щербак). Проте дехто вважає історіографічним міфом Томаківську Січ та Базавлуцьку Січ, стверджуючи, що до 2-ї пол. 17 ст. існували винятково «січі» — укріплені табори, де ситуативно зосереджувалися козаки (Д.Вирський), або ж визнає лише три Запороз. Січі як «протодержавні утворення»: Базавлуцьку, Чортомлицьку та Підпільненську (Нову Січ; І.Стороженко). Літ.: Tagebuch des Erich Lassota von Steblau: Nach einer Handschrift der von Gersdorff-Weicha’schen Bibliothek zu Bautzen herausgegeben und mit Einleitung und Bemerkungen begleitet von Reinhold Schottin. Halle, 1866; Падалка Л. Была ли на острове Томаковка Запорожская Сечь? «Киевская старина», 1893, т. 41, № 5; Каманин И. К вопросу о казачестве до Богдана Хмельницкого. В кн.: Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца, кн. 7, отд. 2: Сообщения и исследования. К., 1894; Падалка Л. По вопросу существования Запорожской Сечи в первые времена запорожского казачества. «Киевская старина», 1894, т. 45, № 5—6; Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків, т. 1. К., 1990; Голобуцький В. Запорозьке козацтво. К., 1994; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 7. К., 1995; Гурбик А.О. Виникнення Запорозької Січі (хронологічний та територіальний аспекти проблеми). «УІЖ», 1999, № 6; Німчук В. Походження та історія назви «Січ». Запоріжжя, 1999; Щербак В. Українське козацтво: Формування соціального стану: Друга половина XV — середина XVII ст. К., 2000; Мицик Ю. Кордони і землі війська Запорізького (XV — середина XVII ст.). В кн.: Магістеріум, вип. 7: Історичні студії. К., 2001; Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. К., 2005; Історія українського козацтва: Нариси
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СІЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
