СЕМИЧАСТНИЙ (Семичасний) Володимир Юхимович (15.01.1924 —12.01.2001) — парт., держ. і військ. діяч, генерал-полковник (1964). Н. в с. Григорівка (нині у складі смт Межова Дніпроп.
обл.). Під час навчання в Красноармійській середній школі був обраний секретарем її комсомольського осередку. Із червня 1941 — голова Красноармійської райради добровільного спортивного т-ва «Локомотив», із липня 1941 — секретар к-ту ЛКСМУ залізничного вузла Красноармійськ. 1941—42 навч. в Дніпроп. хіміко-технологічному ін-ті, був евакуйований до м. Кемерово (нині місто в РФ). Однак завершити навчання в Кемеровському хіміко-технологічному ін-ті не зміг. Із вересня 1942 — секретар к-ту ВЛКСМ Кемеровського коксохімічного з-ду, із листопада 1942 — секретар Центр. райкому ВЛКСМ м. Кемерово. Із жовтня 1943 — секретар Красноармійського райкому ЛКСМУ Сталінської обл. Із 1944 — член КП(б)У; зав. відділу робітн. молоді, 2-й, 1-й секретар Сталінського обкому ЛКСМУ. Із грудня 1946 — секретар ЦК ЛКСМУ по кадрах, у 1947 — січні 1950 — 1-й секретар ЦК ЛКСМУ. Його обрання підтримав 1-й секретар ЦК КП(б)У М.Хрущов. Водночас у листопаді 1947 — березні 1959 — член бюро ЦК ВЛКСМ, із січня 1949 по травень 1951 — кандидат у члени оргбюро ЦК КП(б)У, у лютому 1956 — листопаді 1964 — кандидат у члени ЦК КПРС. 1949 у складі групи брав участь у розслідуванні обставин вбивства Я.Галана. У січні 1950 — квітні 1958 — секретар ЦК ВЛКСМ, у квітні 1958 — березні 1959 — 1-й секретар ЦК ВЛКСМ. У жовтні 1958 на пленумі ЦК ВЛКСМ критикував поета Б.Пастернака за роман «Доктор Живаго», назвав його «внутрішнім емігрантом» і рекомендував йому «виїхати до капіталістичного раю». У березні— серпні 1959 — зав. відділу парт. органів ЦК КПРС по союзних республіках. У серпні 1959 — листопаді 1961 — 2-й секретар ЦК Комуніст. партії Азербайджану. У листопаді 1961 — травні 1967 — голова КДБ при РМ СРСР (див. Комітет державної безпеки СРСР). У листопаді 1964 — березні 1971 — член ЦК КПРС. Брав активну участь у зміщенні М.Хрущова з посади 1-го секретаря ЦК КПРС, хоча вважався його прихильником. Із 1964 — генерал-полковник. Координував операцію з арешту агента
брит. розвідки О.Пеньковського (1962), придушення повстання в Новочеркаську (нині місто Ростовської обл., РФ; 1962), суд. процес А.Синявського та Ю.Данієля (1965—66) та ін. Л.Брежнєв недовірливо ставився до С., вважав його креатурою О.Шелепіна — одного з політ. конкурентів. Скориставшись фактом неповернення з Індії С.Алілуєвої (доньки Й.Сталіна) та її проханням про політ. притулок у США, Л.Брежнєв ініціював звільнення С. з посади голови КДБ при РМ СРСР. У травні 1967 — 1981 С. — 1-й заст., заст. голови РМ УРСР. Займався питаннями к-ри та спорту. 1973 закінчив істор. ф-т Київ. ун-ту. 1981—88 — заст. голови правління Всесоюзного т-ва «Знання», проживав у м. Москва. Із 1988 — пенсіонер союзного значення. Нагороджений орденом Леніна, 3-ма орденами Трудового Червоного Прапора. П. у м. Москва, похований на місцевому Троєкуровському кладовищі. Тв.: Беспокойное сердце. М., 2002. Літ: Кокурин А.И., Петров Н.В. Лубянка: Органы ВЧК—ОГПУ— НКВД—НКГБ—МГБ—МВД—КГБ, 1917—1991 г. М., 2003; Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду»: Спогади, щоденники, документи, матеріали. К., 2004. Р.Ю. Подкур.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕМИЧАСТНИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
