СЕМЕНКО Михайло Васильович (31(19).12.1892—24.10.1937) — поет, журналіст. Н. в с. Кибинці (нині село Миргородського р-ну Полтав. обл.). Син письменниці Марії Проскурівни. Після навчання в реальній школі вступив до Петерб. психоневрологічного ін-ту. 1913 видав першу поетичну збірку «Ргеludе». Під час Першої світової війни служив телеграфістом у Владивостоці (нині місто в РФ). Із 1917 — в Україні. Один з організаторів літ. об’єднань «Аспанфут» (1922—24), «Коммункульт» (1924), «Нова генерація» (1927—31), редактор ж. «Нова генерація». Вітав соціаліст. революцію (поеми «Товариш сонце», 1919; «Весна», «Степ», 1925). Був гол. редактором Одес. кінофабрики Всеукр. кінофотоуправління. Новатор у галузі стилю, вплинув на розвиток укр. модерної поезії. Маніфестував інтернаціоналізм, пролетарське мист-во, але був переслідуваний за націоналізм і дух вільної богеми. Автор бл. 20-ти поетичних збірок («Дерзання», 1914; «П’єро ко-
хає», «П’єро задається», «В садах безрозних», «Дев’ять поем», усі — 1918; «П’єро мертвопетлює», 1919; «Кобзар», 1924; «Поезії», 1932, та ін.). Відзначався поетичною зухвалістю і епатажем, претендував на роль творця «ленінізму в культурі». Став об’єктом пародійних містифікацій Едварда Стріхи (К.Буревія). Заарештований 25 квітня 1937, страчений на Соловках. Реабілітований 1957. Твори С. перевидано в Німеччині в 1970-х рр.; окремі твори перекладено польс. та угор. мовами. Особистий фонд С. зберігається у відділі рукописів Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка НАН України (№ 156). Тв.: Твори, т. 1—3. Х., 1929—31; Вибрані твори. Х., 1936; Вірші. В кн.: Славутич Я. Розстріляна муза. Детройт, 1955 (перевид. — К., 1992); Поезії. К., 1985; П’єро кохає: Вибрані поезії. К., 1993. Літ.: І. К.-К. Підступне отруїння української душі. «Тризуб», 1927, № 12 (70); Славутич Я. Розстріляна муза. Детройт, 1955 (перевид. — К., 1992); Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Мюнхен, 1959; Сулима М. Михайль Семенко. В кн.: Письменники Радянської України: 20—30-ті роки. К., 1989; Білокінь С. Чи був Михайль Семенко футуристом? «Сучасність», 1990, № 10; Петров В. Діячі української літератури (1920— 1940 рр.) — жертви більшовицького терору. К., 1992; Ковалів Ю. Михайль Семенко і футуризм. «Визвольний шлях», 1995, № 10—11; Суровцова Н. Спогади. К., 1996; Єфремов С. Щоденники: 1923—1929. К., 1997; Сорока М. Поемомалярство М. Семенка. «Слово і час», 1997, № 11/12; Луцький Ю. Літературна політика в Радянській Україні 1917—1934. К., 2000; Сулима М.М. Шість етюдів про Михайля Семенка. В кн.: Сулима М.М. Книжиця у семи розділах. К., 2006; Його ж. Лесь Курбас і Михайль Семенко. «Курбасівські читання: Науковий вісник» (К.), 2007, № 2. Г.П. Герасимова.
(1929—33). Від 1937 — зав. кафедри давньої історії та археології Харків. ун-ту, а 1942—43 — зав. кафедри заг. історії Об’єднаного укр. ун-ту в Кзил-Орді (нині м. Кизилорда, Казахстан). Проводив археол. розкопки в Ольвії (1920—21), у Криму (1930—33), на Харківщині (1946—48) та ін. Автор праць з антич. історії та археології Пн. Причорномор’я, студій з історіографії, історії скіфів та ін. Праці: Дольмены в Крыму: К вопросу о циклопических памятниках в СССР. «Вестник знания» (М.), 1931, № 15/16; Родовая организация у скифов Геродота. В кн.: Известия Государственной академии истории материальной культуры, т. 9, вып. 1. Л., 1931/1934; Скіфи-кочовики на території Північного Причорномор’я. В кн.: Наукові записки Харківського педагогічного інституту, т. 1. Х., 1939; Физическая культура и зрелища в древнегреческих колониях Северного Причерноморья. Х., 1940; Князь Святослав. Х., 1946; Опыт историографии скифов, ч. 1: Скифская проблема в отечественной науке. (1692—1947 гг.). Х., 1947; Рыбное хозяйство и рынки на юге СССР в древности. В кн.: Памятники истории, экономики и культуры древнего Северного Причерноморья, вып. 1. Х., 1947; Стародавня історія, ч. 1. К., 1949; Дослідження Салтівського могильника. В кн.: Археологічні пам’ятки УРСР, т. 3: Ранні слов’яни і Київська Русь: Матеріали польових досліджень Інституту археології АН УРСР за 1947—1948. К., 1952. Літ.: Шрамко Б.А. Памяти профессора С.А. Семенова-Зусера. В кн.: Краткие сообщения Института археологии АН УССР, вып. 1. К., 1952; Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів, 1997; Парфиненко А.Ю., Посохов С.И. Страницы истории студенческой науки в Харьковском университете. Х., 2002. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕМЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
