Інструменти забезпечення повернення банківських кредитів
Повернення банківських кредитів означає своєчасне і повне погашення позичальниками виданих їм кредитів і відповідних процентів за користування кредитними коштами. Забезпечення повернення кредиту — це складна цілеспрямована діяльність ба-нку, яка включає систему організаційних, економічних і правових заходів, що складають особливий механізм, який визначає засоби видачі кредитів, джерела, терміни і засоби їхнього погашення, а також документацію, що забезпечує повернення кредитів. Джерела повернення кредитів поділяються на первинні та вторинні (додаткові). Первинним джерелом є прибуток позича-льника (для юридичних осіб — виторг у готівковій або безготів-ковій формі, для фізичних осіб — заробітна плата або інші над-ходження). Вторинним є виторг від реалізації закладеного майна, перерахування коштів гарантом або страховою організацією. Порядок використання банком первинних і вторинних джерел погашення позичок неоднаковий. Погашення кредитів за рахунок прибутку позичальника регулюється кредитним договором, дого-вором застави, дорученням на перерахування відповідних коштів. Погашення здійснюється у день настання терміну платежу або в інший визначений період за наявності коштів на рахунку клієнта. При погашенні кредитів готівкою клієнт у відповідні терміни вносить гроші до каси банку. Можливе подовження терміну по-гашення кредиту, якщо клієнт очікує надходження. Таким чином, механізм погашення кредиту в даному випадку являє собою доб-ровільне виконання клієнтом своїх платіжних зобов’язань перед банком, зафіксованих у кредитному договорі. Погашення кредиту за рахунок додаткових джерел означає за-лучення банку в дію механізму примусового стягнення належно-го йому боргу. Даний механізм також має правове забезпечення (крім кредитного договору) у вигляді договору про заставу, гара-нтійного листа, договору поручительства, страхового полісу. Використання додаткових джерел навіть за наявності зазначе-них юридичних документів вимагає від банку особливих умов і тривалого часу. Так, реалізація прав з повернення кредиту при використанні застави майна позичальника припускає звернення до суду або арбітражу, а також потребує дотримання визначених умов по суті заставного права зі сторонами, як банку, так і пози-чальника. У результаті виникає тривала процедура розгляду і за-доволення позову банку. Використання гарантійних зобов’язань поручителя для погашення кредиту також потребує часу навіть при його готовності виконати ці зобов’язання. Страхова органі-зація відшкодує збиток банку від неповернення кредиту тільки після ретельного вивчення чинників виникнення кредитного ри-зику і за дотримання умов страхової угоди. З огляду на трудомісткість роботи з вторинними джерелами і тривалість процедур включення їх до реального механізму пога-шення банківського кредиту, основний акцент при вирішенні пи-тання про можливість видачі кредиту варто відводити первинно-му джерелу — прибутку. Якщо виникає серйозний сумнів у реальності використання прибутку як основного джерела пога-шення кредиту, у видачі його краще відмовити. Вторинні (додат-кові) джерела лише підкріплюють первинні, але не заміняють їх. Інструменти забезпечення повернення банківських кредитів: 1. Банк намагається мати справу з тими, кого він давно знає. Цей та інші кілька пунктів однозначно свідчать: систему забезпе-чення повернення кредитів варто формувати з таким розрахун-ком, щоб вона працювала не тільки після того, як настав термін повернення кредиту, але головним чином до ухвалення рішення про видачу кредиту. 2. Банк обмежує терміни кредитування. Розрахунок досить простий: чим коротший цей термін, тим нижчий за інших рівних умов рівень ризику. Зараз українські ба-нки обмежують зазначений термін 3—6 місяцями. 3. Банк поступово розвиває свої кредитні відносини з клієнта-ми, включаючи і тих, із якими він уже працює. На малих кредитних сумах можна цілком оцінити клієнта за кілька місяців. Оцінити його добропорядність, акуратність, грамотність. Простежити, з якого роду контрагентами він має спра-ву, наскільки акуратний у виплаті податків, в оформленні платі-жних документів. Переконатися в його грамотності в юридичних питаннях. 4. Банк по можливості формалізує процеси видачі кредитів. Це допускає розробку відповідних процедур, пакетів докумен-тів, які необхідно отримати від позичальників, критеріїв задово-лення кредитних заявок (сукупності коефіцієнтів, що допомага-ють визначити рівень кредитного ризику). 5. Банк домагається, щоб максимальне число кредитів мало забезпечення в тій чи іншій формі, при цьому по можливості ши-роко диференціюються умови кредитування різних клієнтів (за-лежно від забезпечення кредиту, від надійності клієнта, від цілей, обсягів, термінів кредитування та інших обставин). 6. Банк активно утримується від прийняття як забезпечення своїх кредитів неліквідного товару або іншого подібного майна, сумнівних цінних паперів (незабезпечених банківських акреди-тивів, неакцептованих векселів і т. п.). 7. Банк страхує видані позички і, можливо, проценти по них. При цьому кращим вважається тристоронній договір між банком, позичальником і страховиком. 8. Банк включає в кредитний договір арбітражне застереження про те, що у разі виникнення суперечки між учасниками він пе-редається на розгляд до арбітражного суду. 9. На останніх етапах кредитного процесу, коли термін повер-нення кредиту підходить або вже настав, банк активно викорис-товує свою службу економічної безпеки, що повинна діяти жорстко, але в рамках законності, доводячи справу у разі необхідності до суду.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інструменти забезпечення повернення банківських кредитів» з дисципліни «Гроші та кредит»
