СЕЛЕЦЬКІ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, який походить від Василя Семеновича С. (р. н. невід. — п. 1714), дівицького сотника (1694, 1711—14). Його син — Яків Васильович (р. н. невід. — п. до
508 СЕЛИЩЕ
Герб роду Селецьких.
П.Д. Селецький (1821—1880).
1762), дівицький сотник (1714— 54), учасник Дербентського (1722) та Польського (1733—34) походів і російсько-турецької війни 1735—1739, а онуки — Лаврентій Якович (бл. 1732—1789), дівицький сотник (1754—64), малорос. пошт-директор (1770—82), статський радник (1787), депутат від шляхетства Ніжинського та Батуринського повітів у Комісію зі створення проекту Нового Уложення (1767; див. Комісія Законодавча 1767—1768), та Іван Якович (бл. 1743 — 1810), дівицький сотник (1764—67), черніг. губернський прокурор (1783— 86), голова Новгород-Сіверської палати цивільного суду (1788— 93), новорос. генерал-губернатор (1797—1801), таємний радник (1797). До цього роду належали: Петро Лаврентійович (1764— 1824), черніг. повітовий маршал дворянства (1808—11), генеральний суддя Малорос. ген. суду (1819—24); Василь Лаврентійович (1765—1831), черніг. повітовий маршал дворянства (1806—07), його дружина — Єлизавета Михайлівна, уроджена княжна Долгорукова (1766—1822), поетеса; Дмитро Петрович (1794 — після 1850), учасник Війни 1812 та закордонного походу рос. армії 1813—14, воював у партизан. загонах О.Сеславіна і О.Фігнера, командир зведеної артилер. бригади (1828) та 10-ї кінно-артилерійської і 20-ї кінної роти (1832), нач. артилерії 4-го резервного кавалерійс. корпусу (1832), генерал-майор (1833), меломан, власник оркестру та хору, зібраного із кріпаків; Михайло Васильович (1807 — після 1857), полтавський (1843—48) і курський (1848—57) віце-губернатор, дійсний статський радник; Петро Дмитрович (1821—80), правник, київ. віцегубернатор (1858—66), київ. губернський предводитель дворянства (1866—80), таємний радник і гофмейстер (1880), мемуарист («Киевская старина», 1884, № 2), музикант (учень О.Серова, Ф.Ліста і Ф.Мендельсона) і композитор, знайомий Т.Шевченка; Марія Дмитрівна Фалєєва, уроджена Селецька (бл. 1827 — р. с. невід.), приятелька Т.Шевченка; Михайло Вікторович (1867— 1914), дійсний статський рад-
ник, люблінський віце-губернатор (1907—14). Рід внесений до 6-ї частини Родовідних книг Черніг., Полтав. і Катериносл. губерній, а герб — до 3-ї частини «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи». Існують однойменні роди ін. походження. Літ.: Записки Петра Дмитриевича Селецкого. «Киевская старина», 1884, № 2; Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии, т. 2: Полк Нежинский. К., 1893; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914. Ю.А. Мицик, В.В. Томазов.
мованим, про що свідчить, зокрема, їх відсутність у переліку адм.-тер. одиниць у Конституції України 1996 (стаття 132). Літ.: Івченко А. Містечка України: Довідник. К., 2000; Павлов О.І. Сільські території України: Історична трансформація парадигми управління. Одеса, 2006; Верменич Я.В. Адміністративно-територіальний устрій України: Еволюція, сучасний стан, проблеми реформування, ч. 1—2. К., 2009. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕЛЕЦЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
