ПОДАТКОВІ АСПЕКТИ БАНКРУТСТВА ТА ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
Для фахівців, відповідальних за фінансово-економічну роботу на підприємствах, значний інтерес становлять податкові аспекти банкрутства й ліквідації юридичних осіб. Розглянемо основні пи-тання оподаткування, з якими стикаються в разі банкрутства та ліквідації суб’єкта господарювання його кредитори, власники корпоративних прав, податкові органи та саме підприємство. Для кредиторів підприємства-банкрута актуальними є на-самперед питання, пов’язані зі списанням безнадійної заборго-ваності, яка виникає у разі недостатності майна банкрута для погашення всіх вимог. Кредитори мають ураховувати, що без-надійна заборгованість, яка залишилася непогашеною після розподілу активів дебітора, оголошеного банкрутом на ухвалу арбітражного суду, покривається за рахунок страхового резерву та відноситься до складу валових витрат кредитора після при-йняття арбітражним судом рішення про визнання дебітора бан-крутом. Кошти, отримані кредитором внаслідок завершення лі-квідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження. У разі, коли кредитор до моменту укладення кредитної угоди надає позику дебітору, проти якого порушено справу про банк-рутство, причому інформація про порушення такої справи була оприлюднена (за винятком випадків надання фінансових креди-тів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпора-тивних прав), безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок власних коштів кредитора. Тоді валовий дохід дебіто-ра, оголошеного банкрутом у встановленому законодавством по-рядку, не збільшується на суму зазначеної безнадійної заборгова-ності. Кредитор, майнові права якого забезпечені заставою, має пра-во відшкодувати за рахунок страхового резерву (валових витрат) частину заборгованості, що залишилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних ним від продажу майна дебіто-ра, переданого у заставу, якщо інші юридичні дії стосовно при-мусового стягнення решти майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості . Продаж майна, переданого у заставу, здійснюється лише через аукціони (публічні торги). У разі відчуження майна, переданого у заставу, іншими способами кредитор покриває збитки за рахунок прибутку, який залишаєть-ся в його розпорядженні після оподаткування. Власників корпоративних прав підприємства, яке ліквіду-ється, цікавить, як погашати збитки від ліквідації підприємства та оподатковувати прибутки (якщо вони виникають у ході лікві-даційних процедур). Тут слід зазначити таке. Якщо внаслідок по-вної ліквідації підприємства платник податку — власник корпо-ративних прав, емітованих таким підприємством, отримує кошти або майно, вартість яких перевищує балансову вартість таких ко-рпоративних прав, сума перевищення включається до валового доходу цієї особи. Податком на додану вартість такі операції не обкладаються. Якщо сума коштів або вартість майна менша від номінальної вартості корпоративних прав, сума збитків відно-ситься до складу валових витрат платника податку в податковий період отримання такої компенсації, але не раніше періоду по-вної ліквідації підприємства-емітента. Для підприємства, яке ліквідується, важливо правильно оподатковувати операції, пов’язані з продажем ліквідаційної ма-си та ліквідацією основних фондів. При цьому підприємства ма-ють виходити з того, що операції з продажу об’єктів, що включе-ні до ліквідаційної маси, підлягають обкладанню податком на додану вартість на загальних підставах. У разі, якщо основні виробничі чи невиробничі фонди лікві-дуються за самостійним рішенням платника податку, така лікві-дація для цілей оподаткування розглядається як продаж основних виробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу (а для нерухомості — за звичайними цінами, але не меншими за балансову вартість таких основних фондів). Якщо з балансу підприємств списуються повністю зношені або непри-датні для використання чи реалізації основні фонди й оприбутко-вуються як металобрухт, одержаний від ліквідації цих основних фондів, з яким надалі здійснюються операції продажу, то такі операції підлягають обкладанню податком на додану вартість за ставкою 20%. Якщо здійснюється продаж окремих вузлів, агрега-тів, інших матеріалів, одержаних в результаті демонтажу основ-них фондів, то такі операції також є об’єктом обкладання подат-ком на додану вартість . З балансу підприємства може бути списане морально застарі-ле, зношене та непридатне для подальшого використання облад-нання та інші фонди, якщо відновлення такого майна є неможли-вим чи економічно недоцільним і якщо воно не може бути реалізоване. Такого роду операції не підлягають обкладанню по-датком на додану вартість та податком на прибуток підприємств. Стосовно оподаткування операцій з продажу об’єктів ліквіда-ційної маси податком на прибуток підприємств слід виходити з того, що кошти, отримані підприємством в результаті продажу майна, включаються до складу його валових доходів в податко-вий період їх надходження. При цьому слід дотримуватися тако-го порядку: у разі виведення з експлуатації окремих об’єктів ос-новних фондів першої групи у зв’язку з їх продажем сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю об’єктів основних фондів та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення бала-нсової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат. Що ж до продажу основних фондів другої та тре-тьої груп, а також окремих елементів оборотних активів (сирови-на, матеріали, напівфабрикати, МШП), то сума перевищення одержаної виручки над їх балансовою вартістю включається до складу валових доходів підприємства. Сума перевищення балан-сової вартості таких об’єктів ліквідаційної маси над виручкою від їх продажу не відноситься на валові витрати і відшкодовуєть-ся за рахунок власних джерел платника податку. Отже, обсяг вимог податкового органу до підприємства, що ліквідується, у ході ліквідаційних процедур збільшується на суму податкових зобов’язань, які виникають при реалізації ліквідацій-ної маси. Окремий блок питань стосується порядку оголошення підпри-ємств банкрутами та їх ліквідації з ініціативи податкових органів. Якщо платниками податків протягом дев’яти місяців не пода-ються до державних податкових органів податкові декларації та інша податкова звітність, установлена чинним законодавством, державні податкові органи приймають рішення про зупинення руху коштів на всіх рахунках та повідомляють про це установи банків, де відкриті рахунки цих платників податків. Якщо платник податків не має заборгованості перед бюдже-том та не подає протягом року до державних податкових органів податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, то керівник державного податкового органу приймає рішення у ви-гляді розпорядження про звернення до арбітражного суду із за-явою про ліквідацію підприємства та скасування його державної реєстрації без порушення справи про банкрутство такого платни-ка податків . Якщо платник податків має заборгованість перед бюджетом та не подає протягом року до державних податкових органів по-даткових декларацій, бухгалтерської звітності тощо, то керівник державного податкового органу приймає рішення у вигляді роз-порядження про звернення до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Останніми роками податкові органи є ініціаторами більшості справ про банкрутство в Україні. В 1998 році податкові інспек-ції подали до арбітражних судів близько 8900 заяв про пору-шення справ про банкрутство, що становить майже 80% усіх позовів про оголошення підприємств банкрутами. При цьому слід зазначити, що левова частка суб’єктів господарювання, проти яких податкова інспекція згідно із законодавством змушена порушувати справи про банкрутство, є фіктивними підприємст-вами, які засновуються на підставних осіб і функціонують ко-роткий проміжок часу (від одного тижня до кількох місяців) для здійснення ряду операцій з метою ухилення від оподаткування, після проведення яких фірми, а також їх реальне керівництво зникають. Акти обстежень місцезнаходження таких підпри-ємств за юридичною адресою показують, що там підприємств-банкрутів немає, а отже, відсутнє будь-яке майно, яке б можна було віднести до складу ліквідаційної маси. Саме цим поясню-ється дуже низький рівень задоволення претензій податкових органів до підприємств-банкрутів. За даними Державної подат-кової адміністрації, до бюджету від продажу майна підпри-ємств, які оголошені банкрутами, надходить у середньому лише 0,5% від суми, що підлягала поверненню. Незважаючи на це, податкові органи та арбітражні суди ви-мушені дотримуватися всіх вимог законодавства щодо оголо-шення банкрутами та ліквідації таких підприємств. Адже лише після цього можна списувати їхню заборгованість. Провадження справи про банкрутство фіктивних фірм вимагає як матеріальних витрат, так і затрат робочого часу працівників податкових орга-нів, арбітражних судів та банківських установ, де був відкритий рахунок таких підприємств. Слід належним чином провести всі процедури, у тому числі опублікувати оголошення про порушен-ня справи про банкрутство, призначити ліквідаційну комісію, провести обстеження місцезнаходження за юридичною адресою, скласти та затвердити ліквідаційний баланс. На нашу думку, з метою зменшення непродуктивних витрат всіх сторін, які задіяні в процесі провадження справ про банкрут-ство (насамперед арбітражного суду та заявника), доцільно було б запровадити порядок порушення справи про банкрутство, який діє в більшості економічно розвинених країн. Цим порядком передбачається, що справа про банкрутство не може бути пору-шена, якщо майна боржника недостатньо для покриття витрат, пов’язаних з провадженням справи. Очевидно, слід встановити спрощений порядок ліквідації такого роду підприємств-боржників. З метою зменшення можливостей заснування та функціону-вання фіктивних фірм вживаються заходи щодо внесення до но-рмативно-правових актів змін, спрямованих на запровадження під час державної реєстрації обов’язкової перевірки місцезнахо-дження суб’єкта підприємницької діяльності та достовірності па-спортних даних його засновників; забезпечення створення єдино-го автоматизованого банку даних втрачених, викрадених паспортів, паспортів померлих громадян і розроблення механізму на-дання інформації щодо таких паспортів органам державної ре-єстрації суб’єктів підприємницької діяльності та органам державної податкової служби. Окрім цього, спрощується порядок стягнення коштів до дер-жавного бюджету з рахунків виявлених фіктивних підприємств, за якими органи державної податкової служби припинили операції. З метою забезпечення своєчасного і повного надходження по-датків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, зміц-нення податкової та платіжної дисципліни, а також підвищення відповідальності платників податків і зборів за виконання своїх обов’язків перед бюджетами та державними цільовими фондами запроваджено інститут податкової застави.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОДАТКОВІ АСПЕКТИ БАНКРУТСТВА ТА ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
