СЕВСЬКІ ЧЕХИ — «чехами» в 17—18 ст. на укр. землях називали польс. монети — півтораки, вартість яких складала 1 1/2 гроша. Наприкінці 17 ст. здійснено спробу вилучити з обігу в Україні, яка перебувала у складі Моск. д-ви, іноз. монету шляхом випуску регіональної рос. монети, зовн. оформлення котрої було б подібне до польської. Підготовка до цього велася ще за часів царя Олексія Михайловича (1645—76). Царський уряд наприкінці 1675 дав дозвіл карбувати цю монету в м. Путивль. Однак із невідомих причин монети не були випущені. Лише 1686—87 вдалося випустити чехи на монетному дворі в м. Севськ (нині місто Брянської обл., РФ). Осн. кількість монет відкарбована в 1687 з датою 1686 рік. Перша пробна серія С.ч. випущена 19 вересня 1686 (521 екземпляр). Друга (12 500 екземплярів) — 28 жовтня 1686. С.ч. запроваджені в обіг 29 жовтня 1686. На аверсі вміщувалися зображення рос. гербового двоголового орла, увінчаного трьома коронами, легенда, що складалася з початкових лат. літер імен та титулів царів Івана і Петра Олексійовичів. На реверсі вміщено дату та місце емісії — Севськ (звідти і назва монети). Якість С.ч. була значно гіршою, ніж однотипних польс. чи західноєвроп. монет. На ринку їх прийняли за курсом 40 % від номінальної вартості, тобто по 0,6 гроша. С.ч. вилучені з обігу царським указом від 16 вересня 1687. Літ.: Рябцевич В. «Российскопольские» монетные эмиссии эпохи Петра I. Тольятти, 1995. Р.М. Шуст.
дож. уч-щі та в Українській академії мистецтв (1919—23). Художник групи М.Бойчука, найпослідовніший його учень, теоретик авангардного мист-ва. Один із засновників та ідеолог-теоретик Асоціації революційного мистецтва України (із 1925), член худож. об’єднання «Жовтень» (із 1930). Працював у галузі монументального та станкового малярства, станкової і книжкової графіки, декоративно-вжиткового мист-ва. Поєднував досвід зх. авангарду з елементами укр. нар. творчості, традиціями сакрального мист-ва Візантії та раннього Відродження, укр. іконописної школи. Брав участь у розписах т. зв. Луцьких казарм у Києві (1919), Київ. ін-ту пластичних мист-в (нині Національна академія образотворчого мист-ва і арх-ри), Межигірського художньо-керамічного технікуму (усі 1924), Червонозаводського театру в Харкові (панно «Індустріалізація», 1934—35) — усі вони знищені. Серед сюжетних полотен С. — картини «У школі лікнепу» (1924—25), «Розстріл у Межигір’ї» (1927), «Свято на Дніпрельстані» (1933—34). У жанрі портрета створив піднесені й героїзовані образи своїх сучасників («Портрет Оксани Павленко», 1926—27; «Селянка»). Ілюстрував твори І.Франка, А.Головка, В.Маяковського, Г.Шкурупія та ін. Найзначніша графічна робота С. — експресивні ілюстрації до «Кобзаря» Т.Шевченка (1928—29, видані 1931 і 1933, перевидані 2009). Займався худож. керамікою, виконував картини до тематичних килимів. Викладав у межигірських художньо-керамічно-
503 СЕДЛЯР
В.Ф. Седляр.
Седляр В.Ф. Фреска «Індустріалізація» у Червонозаводському театрі у м. Харків. Знищена як така, що «не відповідала вимогам художньої спрямованості».
СЕДЛЯР Василь Феофанович (24(12).04.1899—13.07.1937) — живописець, графік, худож. критик, педагог, громад. діяч. Н. на Полтавщині. Навч. в Київ. ху-
504 СЕДНІВ
му технікумі (1923—28) і технологічному ін-ті кераміки і скла (їхній директор 1923—30), Київ. худож. ін-ті (1930—36). Разом із художниками І.Падалкою і О.Павленко відродив вир-во межигірської художньої кераміки. 1926—27 із групою митців подорожував по Чехословаччині,
Національному художньому музеї України 2009. Праці: Образотворче мистецтво на Україні. «Нове мистецтво», 1926, № 5; Василь Касіян. «Критика», 1928, № 3; Софія Олександрівна НалепинськаБойчук. Там само, 1928, № 6; Майстер Василь Єрмілов. «Авангард», 1930, № 3. Літ.: Холостенко Є. Василь Седляр. Х., 1934; Історія українського мистецтва, т. 5. К., 1967; Павлов В.П. Українське радянське мистецтво 1920— 1930-х років. К., 1983; Череватенко Л. З непам’яті десятиліть: Листи Василя Седляра до Оксани Павленко. «Вітчизна», 1987, № 10; Диченко І. «Кобзар» у виконанні Василя Седляра. «Вітчизна», 1989, № 5; Мусієнко П. Художники Межигір’я. «Народна творчість та етнографія», 1989, № 6; Рибалка О. Життєписи українських митців. «Образотворче мистецтво», 1990, № 6; Митці України: Енциклопедичний довідник. К., 1992; Соколюк Л.Д. Бойчукіст Василь Седляр як ідеолог-теоретик АРМУ. «Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв», 2004, № 3; Рудзицкий А. «Репрессированный “Кобзарь”». «Антиквар», 2007, № 12; Його ж. Школа Бойчука: Василь Седляр. «Музейний провулок», 2009, № 2; Войналович В.А. Провісник Українського Ренесансу. Web: http://poltava-repres.narod.ru/statti/reab_ist/provisnyk.htm. Н.Г. Ковпаненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕВСЬКІ ЧЕХИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
