СВЯТОСЛАВ ОЛЬГОВИЧ, Святослав-Миколай Ольгович (р. н. невід. — п. 15.02.1164) — князь новгородський, новгород-сіверський, курський, чернігівський, 4-й син Олега Святославича. Перша дружина — донька половецького хана Аєпи (1107), друга — донька новгород. посадника Петрила (1136). 19 липня 1136 С.О. став новгород. князем. 17 квітня 1138 боярська партія, що підтримувала Мономашичів проти Ольговичів, вигнала С.О. з Новгорода Великого, а 25 грудня 1139 бояри, які орієнтувалися на Ольговичів, знову посадили С.О. на новгород. стіл. У березні 1141 йому довелось тікати з Новгорода до брата Всеволода Ольговича, тоді київ. князя. С.О. просив у Всеволода Переяславль (нині м. Переяслав-Хмельницький), але той не дав йому бажаного і посадив у Новгороді-Сіверському, пожалувавши йому ще й Курськ із кількома містами. На початку серпня 1146 С.О. допомагав братові Ігорю Ольговичу утвердитись у Києві, уклав від його імені «ряд» із київ. вічем, але через кілька днів, з огляду на загрозу з боку Ізяслава Мстиславича, подався за Дніпро. У війні за Київ між Ізяславом Мстиславичем та Юрієм Долгоруким (1146—52) С.О. підтримував Юрія. У травні 1157, після смерті Юрія Долгорукого, новий київ. кн. Ізяслав Давидович доручив Чернігів своєму небожу Святославу Володимировичу вщижському. Але останній незабаром був змушений віддати Чернігів С.О., де той і завершив свій життєвий шлях. Літ.: Грушевський М. Історія України-Руси, т. 2. К., 1992. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВЯТОСЛАВ ОЛЬГОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
