СВЯТОСЛАВ ДАВИДОВИЧ (Никола Святоша; р. н. невід. — п. між 1142 і 1156) — князь, потім — чернець. Старший син Давида Святославича чернігівського. Був одружений з Анною (гіпотетично — донькою кн. Святополка Ізяславича). 1099 князював у Луцьку, підтримував київ. кн. Святополка Ізяславича у війні проти кн. Давида Ігоровича; останній 1097 відібрав Луцьк у С.Д. 17 лютого 1107 С.Д. постригся в ченці Києво-Печерського монастиря (див. Києво-Печерська лавра) — це єдиний відомий випадок, коли давньорус. князь добровільно і не перед самою смертю став ченцем. Перебуваючи в монастирі, поводив себе як звичайний монах; перші 4 роки працював на кухні, потім — воротарем. Оселився у власній келії лише за наполяганням ігу-
мена. Мав багато книг, які передав обителі. 1142 виконував дипломатичне доручення київ. кн. Всеволода Ольговича. Похований у Ближніх печерах. Канонізований Правосл. церквою. За монастирською традицією, С.Д. був фундатором Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври і шпиталя при ній. У джерелах С.Д. майже завжди згадується під іменем «Святоша», яке, скоріш за все, є зменшувальною формою від «Святослав» (менш імовірно, що це — прізвисько, пов’язане з побожністю). Щодо його християн. імені «Никола», то не відомо, чи воно отримане при хрещенні або при постриженні. Літ.: Києво-Печерський патерик. К., 1931; Андрощук Ф. «Святошина печать». В кн.: Ruthenica, т. 9. К., 2010. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВЯТОСЛАВ ДАВИДОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
