СВИДРИГАЙЛО, СвидригайлоБолеслав Ольгердович (р. н. невід. — п. 1452) — великий князь литовський (1430—32), син вел. кн. литов. Ольгерда. 1386 разом із братом, вел. кн. литов. Ягайлом, охрестився за катол. обрядом, узявши ім’я Болеслав. 1400—02 — князь подільський, перед 1408 — князь брянський (того року емігрував до Великого князівства Московського на чолі групи сіверських і верховських князів та бояр; див. Верховські князі). 1409 покинув моск. службу і повернувся до Великого князівства Литовського; був схоплений і ув’язнений у Кременці, де провів 9 років, аж доки не був звільнений кн. Дашком Острозьким (1418). 1419 отримав у держання Чернігів, Новгород-Сіверський і Трубчевськ (нині місто Брянської обл., РФ); перебував на Сіверщині до переходу на великокнязівський стіл. 1431 виступив проти короля польс. і верховного кн. литов. Владислава II Ягайла; воєнні дії розгорнулися на Волині й завершилися укладенням дворічного перемир’я. 1432 відсунутий від влади Сигізмундом Кейстутовичем, розпочав проти нього боротьбу, в якій був підтриманий силами рус. земель, котрі відмовилися визнати своїм зверхником Сигізмунда і, за твердженням літописця, посадили С. на «велике княжіння Руське». Утім ця боротьба не була суто національною, оскільки серед прихильників С. було чимало литов. князів і панів. Переломним моментом у протистоянні С. і Сигізмунда стала битва на р. Свята під Вількомиром (нині м. Укмерге, Литва), в якій перший зазнав нищівної поразки (1435); невдовзі на боці С. залишилося тільки Сх. Поділля. С. покинув ВКЛ і повернувся тільки після смерті Сигізмунда (1440), отримавши у володіння Волинь і зберігши титул великого князя. Літ.: Коцебу М. Свидригайло, великий князь литовский. СПб., 1835; Бучинський Б. Кілька причинків до часів великого князя Свидригайла. «ЗНТШ», 1907, т. 76, кн. 2; Halecki O. Ostatnie lata Рwidrygie»»y i sprawa wo»yЅska za Kazimierza Jagie»»oЅczyka.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВИДРИГАЙЛО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
