ПОКАЗНИКИ ЗМІННОСТІ, БЕЗПЕРЕРВНОСТІ, ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПОКАЗНИК ЗАВАНТАЖЕННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ
Для характеристики рівномірності або нерівномірності розпо-ділу робочої сили по змінах, визначення ступеня використання змінного режиму і робочих місць у статистичній практиці засто-совуються відносні показники — коефіцієнти змінності, викорис-тання змінного режиму, безперервності й інтегральний (повний) показник завантаження робочих місць. Коефіцієнт змінності характеризує рівномірність завантажен-ня змін працівниками. Він розраховується шляхом розподілу кі-лькості людино-днів, відпрацьованих у найбільше заповнену змі-ну (при розрахунку показника за період). При визначенні коефіцієнта змінності на дату замість показ-ника відпрацьованих людино-днів використовується показник чисельності робітників. Наприклад, на підприємстві, де є 800 робочих місць, за місяць, що складається з 24 робочих днів, відпрацьовано по змінах таку кількість людино-днів:
Цех І зміна II зміна III зміна Усього № 1 10 100 4600 1000 15 700 № 2 10 000 10 600 4 000 24 600 Разом 20 100 15 200 5000 40 300
Якщо на підприємстві в різних цехах найбільша за чисельності є не одна зміна, а різні зміни (як у нашому випадку), коефіцієнт змінності розраховується шляхом розподілу людино-днів, відпра-цьованих протягом усіх змін у всіх цехах, на суму людино-днів, відпрацьованих у кожному цеху в найбільш заповнену зміну: (зміни). Це означає, що кожне фактично зайняте робоче місце щодня використовувалося в середньому 1,95 раза або підприємство фак-тично працювало в середньому 1,95 зміни. Відношення коефіцієнта змінності до кількості встановлених на підприємстві змін називається коефіцієнтом використання змінного режиму і показує рівномірність або нерівномірність розподілу робітників по змінах. У нашому прикладі: або Тобто змінний режим у цеху був використаний на 65 %. За наявності кількох змін вищою межею коефіцієнта викорис-тання змінного режиму є одиниця, або 100 %, що характеризує рівномірний розподіл робочої сили по змінах або повне викорис-тання змінного режиму. Проте це не означає повного викорис-тання робочих місць. Тому розглянуті вище коефіцієнти допов-нюються коефіцієнтом безперервності. Коефіцієнт безперервності визначається як відношення кіль-кості відпрацьованих людино-днів у найбільшу за чисельністю робітників зміну до кількості людино-днів, які б могли бути від-працьовані в одну зміну за умови повного завантаження робочих місць. Така методика застосовується при визначенні коефіцієнта безперервності за певний період. За даними приклада коефіцієнт безперервності становить: або Це означає, що робочі місця в найбільшій зміні були заванта-жені на 95,8 %. Отже, 900 людино-днів (21 600 – 20 700) не були використані через неповне завантаження робочих місць. Коефіцієнт безперервності може бути обчислений і на визна-чену дату шляхом відношення чисельності робітників, зайнятих у найбільшій зміні, до кількості робочих місць. Таким чином, аналіз обчислених коефіцієнтів змінності і без-перервності показує, що за рахунок нерівномірного завантаження змін невикористання робочих місць у найбільшу зміну становить (– 4,2 %). Спільний вплив цих чинників характеризує інтеграль-ний (повний) показник використання робочих місць (Кj). Він мо-же бути обчислений: 1. Як добуток коефіцієнта використання змінного режиму і коефіцієнта безперервності. У нашому прикладі: , або 2. Як частка від розподілу кількості відпрацьованих людино-днів за весь розглянутий період на кількість людино-днів, що мо-гли бути відпрацьовані при повному використанні робочих місць у всі робочі зміни. За даними прикладу: , або Отриманий показник свідчить про те, що робочі місця у всіх змінах були використані лише на 62,2 %. Різниця між чисельни-ком і знаменником показує, що внаслідок неповного завантажен-ня робочих місць не були використані 24 500 людино-днів. Якщо припустити, що середньодобовий випуск на підприємстві дорів-нює 120 грн, то за 24 500 людино-днів недовироблено продукції на 2940 тис. грн (24 500 120). Необхідно відзначити, що коефіцієнт використання робочих місць на більшості підприємств не визначається, що пов’язано з труднощами у визначенні кількості робочих місць, особливо в умовах багатоверстатного обслуговування. Коефіцієнт змінності може бути визначений за даними річної статистичної звітності підприємств з праці (форма № 2-ПВ річ-на). У формі вказується явочна чисельність робітників промисло-во-виробничого персоналу на кінець звітного року, у тому числі в найбільшій зміні (загальна й в основних цехах). Таким чином, статистична звітність дає змогу визначати коефіцієнт змінності робітників на дату (один раз на рік), а не за період, що дає лише приблизне уявлення про змінність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОКАЗНИКИ ЗМІННОСТІ, БЕЗПЕРЕРВНОСТІ, ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПОКАЗНИК ЗАВАНТАЖЕННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ» з дисципліни «Статистика праці»
