СВИДНИЦЬКИЙ Анатолій Патрикійович (13(01).09.1834— 18(06).07.1871) — поет, прозаїк, етнограф, фольклорист, краєзнавець Поділля. Н. в с. Маньківка (нині село Тульчинського р-ну Він. обл.) в сім’ї священика. Від 1843 вчився у Крутянській духовній школі Балтського пов., у Подільській духовній семінарії (із 1851) та на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту (1857—59), який не закінчив через відсутність коштів. Склавши іспит на право викладання рос. мови, 1860—62 був учителем повітової школи в Миргороді, де провадив активну культурно-освітню діяльність. Із 1860 друкувався в «Черниговских губернских ведомостях», із 1861 — у час. «Основа». Акцизний чиновник у м. Козелець (1862—68), архіваріус Київ. ун-ту (1868—71). Володів грец., лат., франц., польс. та болг. мовами; писав «Народні оповідання» укр. і рос. мовами («Киевлянин», «Одесский вестник», 1869—71) на новаторську тематику — про життя маргінальних верств суспільства (конокрадів, контрабандистів, жебраків, фальшивомонетників). Автор поезій-пісень на власні мелодії, частина яких була заборонена царською і рад. цензурою («Україна, наша мати», «В полі доля стояла» та ін.); етнографічних («Великдень у подолян», «Відьми, чаровниці й опирі», «Злий дух» та ін.) і філол.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВИДНИЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
