САУЛЕВИЧ Ян Домінікович (20.03.1897—25.09.1937) — функціонер польс. комуніст. роботи в Україні. Н. в садибі Огородники Двінського пов. Вітебської губ. в сім’ї дрібного шляхтича, який 1908 придбав фільварок Гаспарі в Курляндській губ. Закінчив Двінське реальне уч-ще (1914), навч. в Харків. с.-г. ін-ті (1914— 22, із перервою). Із травня 1917 — член Польс. соціаліст. об’єднання в Харкові, із серпня 1917 — член Польс. соціаліст. партії (лівиці). Наприкінці 1917 повернувся до Курляндії (істор. область на пд. і зх. Латвії), брав участь у діяльності насаджуваних там органів рад. влади. 1919—20 — у РСЧА. Після демобілізації в листопаді 1920 відновився в Харків. с.-г. ін-ті, який закінчив 1922; 1923 став аспірантом цього вузу. Член КП(б)У з 1924. Один із зачинателів і керівників роботи з нац. меншинами (насамперед поляками) України: із 1923 — співробітник відділу нац. меншин НКВС УСРР, 1924—30 — член, заст. голови Центр. комісії нац. меншин при ВУЦВК. Із поч. 1930 — відп. співробітник, член колегії наркомату землеробства УСРР у Харкові (1930—34). 13 червня 1934 виключений із КП(б)У за «втрату класової пильності і змикання зі шкідницькими елементами» в апараті наркомату землеробства УСРР. Виїхав до м. Саратов (нині місто в РФ), де із 26 жовтня 1934 працював нач. відділу скотарства Крайового земельного управління. 13 грудня 1934 заарештований місцевим НКВС й етапований до Києва в розпорядження НКВС УСРР, який інкримінував С. приналежність до Польської військової організації. 13 січня 1935 написав «покаянну» заяву на ім’я наркома внутр. справ УСРР В.Балицького й надалі співпрацював зі «слідством», зокрема «визнав» свою належність до Польс. військ. орг-ції, але наголошував, що вже давно відійшов від контрреволюц. діяльності, оскільки бажав чесно працювати. 8 червня 1935 Спецколегією Київ. обласного суду засуджений до 10-ти років таборів. Був затриманий у київ. в’язниці для подальших свідчень у «справах» ін. обвинувачених у приналежності до
Польс. військ. орг-ції. Із весни 1936 відбував покарання в УстьПечорському таборі. Потрапив під дію злочинного «польського наказу» НКВС СРСР № 00485 від 11 серпня 1937. 22 вересня 1937 позасуд. рішенням наркома внутр. справ М.Єжова та прокурора СРСР А.Вишинського (протокол № 34) С., вірогідно, попередньо повернутий до Києва для проведення «додаткового розслідування», у групі 44-х «польських контрреволюціонерів» — на підставі відповідного подання центр. апарату НКВС УРСР — був засуджений до смерті та через кілька днів страчений. Імовірно, захоронений у Биківні. Реабілітований 26 квітня 1990 Суд. колегією із кримінальних справ Верховного суду УРСР. Літ.: Kupczak J.M. Polacy na Ukrainie w latach 1921—1939. Wroc»aw, 1994; Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні у 1930-ті роки. «З архівів ВУЧК—ГПУ— НКВД—КГБ», 1995, № 1/2 (2/3); Рубльов О.С. Ян Саулевич (1897— 1937): Біографія «хрещеного батька» Мархлевського району у контексті репресій 1930-х років. В кн.: Історія України: Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей, вип. 34. К., 2007; Його ж. Ян Саулевич (1897—1937): Від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна». «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 2008, № 1/2 (30/31). О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САУЛЕВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
