САПІГИ (Сапєги, Sapiehowie) — литовська, із 19 ст. — польська магнатська (із 17 ст. — князівська) родина. Походили зі смоленських бояр. Виводили походження від вел. кн. литов. Гедиміна, вважаючи себе нащадками Пунігайла, сина Наримунта Гедиміновича, що, однак, не підтверджено. Першими відомими джерелам С. були писар господарський Семен С. (1-ша пол. 15 ст.) та його сини Богдан (п. пі-
Л.І. Сапіга (1557—1633). Портрет першої третини 17 ст.
сля 1511), писар господарський (1471) і окольничий смоленський (1503); Івашко (п. 1516 або 1517), писар (1483) та маршалок (1506) господарський; Юрій (згаданий 1497) та Василь (п. після 1516). Від Богдана та Івашка Семеновичів походять дві гілки С. Піднесення родини почалося з Лева Івановича (1557—1633), який став канцлером литовським (1589—1623), віленським воєводою (1623—33) і великим гетьманом литовським (1625—33), відігравав велику роль у зовн. і внутр. політиці Великого князівства Литовського, відстоював інтереси литов. магнатів у протистоянні з короною. Під його кер-вом завершено роботу над Литов. статутом 1588 (див. Статути Великого князівства Литовського). У 17 ст. С. стали другою магнатською родиною в Литві після князів Радзивіллів. Через шлюби до них відійшли значні маєтності, зокрема в укр. землях. 1594 С. успадкували величезні поліські володіння Кмітичів (Софія, дочка Філона Кмітича, була дружиною Лукаша С.). Ян-Казимир (п. 1730), великий гетьман литовський (1708—09) і генералфельдмаршал рос. армії (1726), та його син Петро (1701—71), який одружився з родичкою рос. імп. Катерини I графинею Софією Скавронською, продали значні добра, отримані в Росії, і значно розширили володіння С. в укр. землях. У 19 ст. С. були одними з найбільших магнатів Галичини і мали значний вплив на екон., політ. і культ. життя краю. Князь Леон (див. Лев Сапіга; 1803—78), маршалок Галицького крайового сейму, підкреслював своє «руське» походження, пропонував порозуміння поляків з українцями у формі, яка забезпечила б домінуючі позиції польс. шляхти. У планах «Київського королівства» його престол мав зайняти, правдоподібно, князь Леон (молодший; див. Л.Сапіга; 1856—93). Із родини С. походить багато відомих діячів. Павло (п. 1580) — київський каштелян (1566), започаткував укр. володіння родини. Ян-Петро (1569—1611) — авантюрист, активний учасник подій моск. Смути 1608—11, геть-
453 САПІГИ
Я.К. Сапіга (п. 1730). Портрет роботи невідомого художника. 1709.
П. Сапіга (1701—1771). Портрет 1744.
ман Лжедмитрія II. Казимир-Ян (1637—1720) — великий гетьман литовський (1682—1703, 1705— 08), разом із братом БенедиктомПавлом (п. 1707), великим підскарбієм литовським (1676— 1703), виступили противниками політики польс. короля Яна III Собеського, а на поч. 18 ст. розв’язали справжню громадян. війну, яка мало не привела до відриву Литви від Польщі. Олек-
454 САПОГИНЬ
за археологічними матеріалами, серед. 11—13 ст. Літ.: Ратич О. Давньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР. К., 1957; Раппопорт П.А. Военное зодчество западнорусских земель X—XIV вв. «Материалы и исследования по археологии СССР». М., 1967; Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX—XIII вв. К., 1985; Куза А.В. Древнерусские городища X—XIII вв. М., 1996. Д.Я. Вортман.
Я.-П. Сапіга (1569—1611). Портрет початку 18 ст.
К.-Я. Сапіга (1637—1720). Портрет 18 ст.
сандр-Міхал (1730—93) — гетьман литовський (1762), великий канцлер литовський (1775), був маршалком Торговицької конфедерації (1792). Літ.: Sapiehowie: Materia»y historyczno-genealogiczne i majtkowe, t. 1— 2. Sankt Petersburg, 1890—91; Polski S»ownik Biograficzny, t. 34—35. Warszawa—Krak\w, 1993—94; Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IХ — початок ХVI ст.): Склад, суспільна і політична роль. Львів, 2000; Чорновол І. Українська фракція Галицького крайового сейму: 1861— 1901 рр. Львів, 2002. Л.В. Войтович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САПІГИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
