РУМЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ Петро Олександрович (до 1775 — Румянцев; 15(04).01.1725—19(08). 12.1796) — рос. полководець, генерал-фельдмаршал (1770), граф (із 1744). Н. в м. Москва. 1731 записаний у гвардію, а 1740 зарахований до Сухопутного шляхетського корпусу в чині підпоручика і відправлений у Фінляндію. Під час російсько-швед. війни 1741— 43 перебував у діючій армії разом із батьком О.Румянцевим, під кер-вом якого отримав перший військ. досвід. 1743 відряджений у Санкт-Петербург із текстом Абоського мирного договору, за що отримав чин полковника і титул графа. Під час Семилітньої війни 1756—1763 командував бригадою, а потім — д-зією, відзначився в битвах під Гросс-Єгерсдорфом (1757), Кунерсдорфом (1759), де рос. війська перемогли прусську армію Фрідріха II Гогенцоллерна. 1761 командував корпусом і керував облогою та взяттям фортеці Кольберг (нині м. Колобжег, Польща). Із 1764 — президент 2-ї Малорос. колегії,
генерал-губернатор Малоросії (до 1796). Перебуваючи на цих посадах, проводив політику ліквідації автономії Лівобережної України. За його правління проведено перепис майнового стану населення (Генеральний опис Лівобережної України 1765—1769), запроваджено загальноросійську систему адміністративно-політ. управління (поділ на намісництва), остаточно закріпачено укр. селянство (1783), поширено на Лівобережну Україну дію Жалуваної грамоти дворянству 1785, зрівняно укр. поміщиків у правах із рос. дворянством. Під час російсько-турецької війни 1768— 1774 командував 2-ю і 1-ю (із 1769) російськими арміями, очолював експедицію зі взяття Азова, війська під командуванням П.Румянцева розгромили турец. армію в битвах під Рябою Могилою, на річках Ларга і Кагул, завдали їй низку поразок на правому березі Дунаю, у Болгарії. В результаті цих перемог Османська імперія була змушена підписати Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774, який закріплював вихід Росії до Чорного моря. За ці перемоги 1775 П.Румянцев отримав почесний додаток до прізвища — Задунайський. Під час перебування рос. військ на території Дунайських князівств 1769 у складі рос. армії з дозволу П.Румянцева були сформовані волонтерські (добровільні) команди з місц. на-
369 РУМЯНЦЕВ
П.О. РумянцевЗадунайський. Портрет роботи невідомого художника. Остання третина 18 ст.
Пам’ятник П.О. РумянцевуЗадунайському в м. Глухів. Фото початку 20 ст.
370 РУМЯНЦІВСЬКИ
селення та вихідців із Балканського п-ова. Оселені після війни на березі Пд. Бугу, вони стали складовою частиною Бузького козацького війська. П.Румянцев розробив і застосував нові принципи військ. стратегії й тактики, форми ведення війни. Його ідеї стали основою для реорганізації рос. армії в 2-й пол. 18 ст. П. у с. Ташань (нині село Переяслав-Хмельницького р-ну Київ. обл.), похований в Успенському соборі Печерської лаври. Літ.: Чичагов Н. Жизнь генералфельдмаршала графа Петра Александровича Румянцева-Задунайского. СПб., 1849; Коробков Н.М. Фельдмаршал П.А. Румянцев-Задунайский. М., 1944; П.А. Румянцев: Документы, т. 1—3. М., 1953—59; П.А. Румянцев, А.В. Суворов, М.И. Кутузов: Документы и материалы. К., 1974; Козацтво на Півдні України: Кінець XVIII — ХIХ ст. Одеса, 2000. О.А. Бачинська.
зькій та Подільській губерніях, імовірно, ін. походження. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУМЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
