РУДНИЦЬКИЙ Степан Львович (03.12.1877—03.11.1937) — географ, історик, засновник укр. наук. географії України. Дійсний член Наукового товариства імені
Шевченка (1901), ВУАН (1929; із 1936 — АН УСРР). Н. в м. Перемишль. 1895 закінчив г-зію у Львові. Навч. на філол. ф-ті Львів. ун-ту. 1901 здобув учений ступінь д-ра географії. 1907—19 редагував «Збірник Природописно-математично-лікарської секції Наукового товариства імені Шевченка». Деякий час поглиблював знання з географії в ун-тах Відня та Берліна (Німеччина). 1902—08 працював учителем у г-зіях Тернополя і Львова. 1908 став доцентом Львів. ун-ту, де викладав географію укр. мовою. Плідно займався наук. діяльністю, розробляв теор. і методологічні основи географії, структуру геогр. науки, підготував фундамент її понятійно-термінологічного апарату. 1914—20 заклав основи укр. політ. і військ. географії, започаткував картографічний напрям в укр. географії. У довоєнний період Р. брав активну участь у громад. і культ. житті Галичини. 1911 виступив одним із співзасновників спортивного т-ва «Україна», із 1914 — член Надзірної ради Нац. музею у Львові (див. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького). У роки Першої світової війни активно співпрацював із Союзом визволення України та Укр. пресовою службою у Відні. 1918—19 — експерт і радник при уряді Західноукраїнської Народної Республіки з економіки та політико-геогр. проблем. На поч. 1920-х рр. жив у Відні, згодом — у Празі (Чехословаччина). Став одним із засновників Українського вільного університету, першим деканом філос. ф-ту УВУ. Викладав географію в Карловому та Празькому ун-тах, Українській господарській академії у Подєбрадах. 1920— 26 проводив наук. дослідження в Закарпатті, допомагав Ужгородському товариству «Просвіта». 1924 взяв активну участь у підготовці 1-го Міжнар. з’їзду слов’ян. етнографів і географів, що відбувся у Празі. У жовтні 1926 на запрошення уряду УСРР переїхав у Рад. Україну. 1927 в Харкові під кер-вом Р. створено Укр. НДІ географії і картографії. Із 1929 — академік ВУАН. Працював у Геодезичному ін-ті та Харків. ін-ті, очолював Комісію краєзнавства ВУАН,
Музей антропології та етнології імені Ф.Вовка. Р. написав бл. 70 наук. праць і статей з географії. У своїх роботах першим підготував всебічний нарис географії всіх укр. земель («Ukraina: Land und Volk», 1916; «Основи землезнання України», 1924—26); розробив основи політ. географії («Чому ми хочемо самостійної України», 1915; «Україна з політично-географічного становища», 1916; «Україна і великодержави», 1920; «Українська справа зі становища політичної географії», 1923); опрацював укр. геогр. термінологію («Начерк географічної термінології», 1908); видав фізичні карти України (1918). Р. — автор монографічних праць, які стосуються морфології України, зокрема Укр. Карпат («Знадоби до морфології сточиства Дністра», 1905—13; «Тераси і долинкові ступені порожнистої ділянки Дністра», 1932), і кількох розвідок з історії України («Козацько-польська війна 1625», 1897; «Українські козаки в 1630— 1635 роках», 1899; «Ворожі напади і організація пограничної оборони», 1899). Р. створив велику школу укр. географів, до якої належали В.Баб’як, В.Буцура, В.Геринович, М.Дольницький, М.Іваничук та ін. У березні 1933 заарештований, звинувачений у приналежності до контрреволюц. орг-ції, шкідництві й шпигунстві та згідно з постановою суд. трійки Колегії ДПУ УСРР 23 вересня 1933 засуджений до 5-ти років позбавлення волі. У січні 1934 Р. виключено зі складу ВУАН і весною 1935 заслано на Соловки. 9 жовтня 1937 відповідно до постанови Особливої трійки НКВС Ленінгр. обл. РРФСР засуджений до смерті. Страчений. Реабілітований 1965. У березні 1990 Р. поновлено у складі АН УРСР.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рудницький Степан Львович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
