РОСІЙСЬКЕ ВОЄННО-ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО (Императорское Русское военно-историческое общество) — одне з найчисельніших за складом науково-істор. т-в. Засноване в Санкт-Петербурзі співробітниками багатотомного видання «Столетие военного министерства», петерб. істориками, музей-
ними та архів. працівниками. 10 березня 1907 ініціативна група на чолі з начальником Військово-вченого архіву Гол. штабу, професором по кафедрі історії рос. воєнного мист-ва Академії Ген. штабу генерал-лейтенантом О.Мишлаєвським створила орг. к-т і взялася за розробку Статуту Воєнно-наук. т-ва. У травні 1907 на зборах членів-засновників т-ва прийнято Статут, 27 серпня 1907 затверджений імператором. Т-во спрямувало наук. сили на розвиток воєнної історіографії, популяризацію воєнно-істор. знань. Членами т-ва були видатні представники істор. науки: П.Бартенєв, В.Іконников, Д.Іловайський, В.Ключевський, О.Лаппо-Данилевський та ін. Протягом першого року діяльності т-во налічувало 384 дійсні члени і понад 900 членів-співробітників. На поч. 1913 чисельний склад становив 2886 осіб. Очолювала Р.в.-і.т. Рада у складі голови (беззмінний голова Ради — ген. Д.Скалон), його товариша (заст.), секретаря, казначея, 8-ми членів. Практична діяльність т-ва здійснювалася «разрядами» (відділеннями): історії війн, військ. археології та археографії, полкових історій та історій кораблів. За 7 років активної діяльності (із початком Першої світової війни і мобілізацією особового складу т-ва на фронт діяльність фактично припинилася, хоча формально воно проіснувало до жовтня 1917) Р.в.-і.т. відіграло важливу роль у розвитку воєнноістор. науки: розширило коло студійованих проблем, надало військ. історикам широку можливість спілкування, публікації своїх праць, дбало про нагромадження знань з військ. історії і вдосконалення методики воєнно-істор. досліджень. Т-во з 1910 видавало «Журнал Императорского Русского военно-исторического общества» (періодичний орган за редакцією професорів П.Симанського та О.Байова), де публікувалися воєнно-істор. дослідження, мемуари, щоденники, листи військових, архівні документи. Із 1912 це наук. видання перетворилося на невеликий щомісячний журнал, який містив хроніку т-ва, звіти про наук. до-
повіді, дані з військ. історіографії. Виходили також «Труды» з воєнно-істор. дослідженнями та публікаціями архів. документів. У серії «Трудов» видано 2 томи документів Північної війни 1700— 1721 («Труды Императорского Русского военно-исторического общества», т. 1, 3. СПб., 1909) та 3 томи документів про Бородінську битву 1812 («Труды Императорского Русского военно-исторического общества», т. 5—7. СПб., 1912). Важливий вклад членів Р.в.-і.т. в розроблення наук. методів і прийомів публікації воєнно-істор. джерел. Розряд військ. археології та археографії видав 3 томи «Записок». Джерельною базою воєнно-істор. студій були документи найбільших військ. архівів Москви і С.-Петербурга — Заг. архіву Гол. штабу, Військово-вченого архіву, Моск. відділення архіву Гол. штабу (Лефортовського архіву), а також відомчих істор. архівів МЗС, мін-ва юстиції, приватних архівів князів Вишневецьких, кн. Г.Потьомкіна, барона Штейнгеля та ін. 1912 за ініціативою Ген. штабу т-во включилося до розбирання губернських архівів з метою виявлення старих військ. справ, історій військ. частин, їх вивчення, публікації та популяризації. Згідно зі Статутом Р.в.-і.т. децентралізувало свою діяльність, створило у військ. округах 14 місц. відділів: Варшавський, Віленський, Донський, Іркутський, Казанський, Київ., Моск., Нижегородський, Одес., Орловський, Приамурський, Тамбовський, Туркестанський, Фінляндський. Спеціально створена «Комиссия по выработке основной организации и деятельности провинциальных отделов Императорского Русского военно-исторического общества» розробила проект правил про відділи т-ва. У грудні 1907 заг. збори членів затвердили Положення про його місц. відділи. Відповідно до інструкції відділи в різних містах Рос. імперії створювалися за ініціативою присутніх там дійсних членів т-ва. Окремі відділи активізували діяльність, мали свої видання: Московський і Орловський — «Труды», Варшавський
— «Сборник», Київський — «Военно-исторический вестник». Перші орг. збори Київського відділу Імператорського Російського воєнно-історичного товариства (одного з найдіяльніших і найчисельніших за складом серед науково-істор. т-в в Україні — списки дійсних членів і членів-співробітників налічували бл. 500 осіб) відбулися 14 червня 1908 за участю професорів Київ. ун-ту В.Іконникова, Ю.Кулаковського, професорів Київської духовної академії В.Завітневича, протоієрея Ф.Титова. Урочисте відкриття відділу відбулося 21 лютого 1909. Діяльність Київ. відділу поширювалася на 7 губерній, що входили до складу Київського військового округу. Очолював відділ голова — командувач військ округу. Голова, два його товариші (заст.), секретар та його помічник, попечитель Воєнно-істор. музею, голови окремих комісій складали Раду відділу. Раду очолював голова відділу. Виконавчим органом Ради був Розпорядчий к-т, який відав заг. орг. питаннями. Структура Київ. відділу не дублювала структуру Петерб. осередку Р.в.-і.т. У Чернігові та Проскурові (нині м. Хмельницький) активно діяли підвідділи Київ. відділу т-ва. Два гол. напрями — воєнна історія та краєзнавство історичне — були визначальними в наук. діяльності відділу. Конкретна діяльність зосереджувалася в комісіях. Архівна комісія (голова комісії — В.Іконников, його заступник — Д.Меньшов) розгорнула роботу з організації в Києві Військово-центр. архіву Київ. військ. округу. Програма створення архіву, розроблена архівістом І.Каманіним, визначала напрями і форми збирання воєнноістор. документів, принципи їх зберігання й інвентаризації, а також структуру і функціональне призначення архіву воєнно-істор. профілю. Напрями та форми архів. діяльності визначалися як заг. програмами упорядкування архівів, що здійснювалися т-вом, Гол. штабом, губернськими вченими архівними комісіями, так і програмою, розробленою членами Архів. комісії відділу.
На Музейну комісію покладалися завдання організації Київського воєнно-історичного музею. Концепція музею, розроблена відділом, відповідала заг. рівню розвитку істор. науки та музейної практики. Систематизація музейних предметів за історико-хронологічним принципом і створення експозиції відповідно до наук. уявлень про істор. розвиток краю вигідно відрізняли Київ. воєнноістор. музей від воєнних музеїв Зх. Європи. Завдання випуску періодичного органу, видання воєнно-істор. монографій, складання хроніки відділу, популяризації його діяльності вирішувала Ред. комісія (у листопаді 1909 реорганізована в редакцію «Военно-исторического вестника»). «Военноисторический вестник» (із 1909 до 1914 вийшло 25 номерів журналу) став першим в Україні воєнно-істор. часописом. З 1912 вісник отримував і публікував матеріали ред. портфеля «Журнала Императорского Русского военно-исторического общества». Періодичне видання започаткувало розробку важливих історико-краєзнавчих тем: історія населених пунктів, важливих у військ. відношенні, стародавнє оборонне зодчество, Київ. військ. некрополь, опис і охорона істор. пам’яток. Виданням записок, спогадів відомих військ. діячів «Военно-исторический вестник» продовжив кращі традиції періодичних видань у справі публікації мемуарних творів. Дослідженням місцевості у воєнно-істор. відношенні займалася Комісія зйомок і знімків. Лекційна комісія відала просвітницькою діяльністю: організацією лекцій, театральних постановок істор. п’єс. Тех. нагляд за археол. розкопками, розміщенням музею, б-ки, архіву брала на себе Буд. комісія. Перевірка діяльності відділу (фінанси, звіт) здійснювалася Ревізійною комісією. Організовувалися окремі групи з розробки істор. тем: написання нарисів стародавньої воєнної історії і воєнної історії Києва, описання воєнних пам’ятників, вивчення істор. планів Києва, складання Київ. військ. некрополя. За активної участі та підтримки відділу проводилися
295 РОСІЙСЬКЕ
Д.П. Меньшов.
296 РОСІЙСЬКЕ
археол. розкопки в Києві, Білогородці (Білгородські укріплення були першими, які вивчалися у воєнному аспекті) та Китаєві (нині у складі м. Київ). Археол. дослідження відділу дали поштовх систематичному і комплексному вивченню цілої системи оборонних укріплень найдавніших часів. Воєнно-археол. дослідження здійснювалися на високому наук. рівні з використанням літописних даних, залученням знань із військової інженерії, картографії. Київ. відділ, як і Р.в.-і.т. в цілому, не піднявся до розробки теоретико-методологічних проблем воєнно-істор. науки. Теорія і методика поступилися місцем конкретним проблемам, які висувала практика дослідницької роботи. Київ. відділ припинив роботу з початком I світ. війни. Останні офіц. документи відділу датовані початком липня 1914. До серед. 1916 функціонував Київ. воєнноістор. музей. Документи т-ва зберігаються в архіві Воєнно-істор. музею артилерії, інженерних військ і військ зв’язку (С.-Петербург), ф. 11, ф. 31; у Рос. нац. б-ці (С.-Петербург), відділ рукописів, ф. 1001; у Центр. держ. істор. архіві України в м. Києві, ф. 1196, ф. 1392. Літ.: Габаев Г.С. Русское военноисторическое общество (1907—1914). «ВИЖ», 1940, № 4 (9); Кочетков А. Русское военно-историческое общество. «ВИЖ», 1965, № 9; Дьяков В.А. О возникновении, составе и деятельности Русского военно-исторического общества (1907—1917). В кн.: Проблемы истории общественного движения и историографии. М., 1971; Самошенко В.Н., Петрова Н.А. Научно-издательская деятельность Русского военно-исторического общества. В кн.: Издание исторических документов в СССР (вопросы истории, теории и методики). М., 1989; Климова К.І. Наукова діяльність Київського відділу Імператорського Російського воєнноісторичного товариства: Автореферат дис. … канд. істор. наук. К., 1995; Її ж. Перший військово-історичний часопис в Україні. «Військово-історичний альманах», 2001, число 2 (3); Федорова Л. Київське воєнно-історичне товариство в пам’яткоохоронному і краєзнавчому русі Наддніпрянської України початку 20 ст. К., 2005; Бориснев С.В. Русское военно-историческое общество (1907—1917 гг.) и его значение для российской военно-исторической науки: К 100-летию со
дня образования Императорского Русского военно-исторического общества. «Вестник Академии военных наук», 2007, № 4 (21); Його ж. Деятельность Императорского Русского военно-исторического общества 1907 —1917. «ВИЖ», 2007, № 5; Габаев Г.С. О Русском военно-историческом обществе 1907—1914 (из воспоминаний бывшего члена Совета Общества). Зберігається в: Рос. нац. б-ка, відділ рукописів, ф. 1001, оп. 1, од. зб. 47. К.І. Климова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОСІЙСЬКЕ ВОЄННО-ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
