РОМАНІВ Олег Миколайович (21.03.1928—03.11.2005) — механік-матеріалознавець, організатор науки. Чл.-кор. АН УРСР (1985; від 1994 — Національна академія наук України), дійсний член Української вільної академії наук у США (2002). Д-р тех. н.
(1970), професор (1973). Засл. діяч н. і т. України (1998). Голова Науково-методичної комісії зі стандартизації з питань фрактографії Науково-тех. ради Держстандарту СРСР (1977—90), голова Наукового товариства імені Шевченка (1989—2005). Н. в м. Сокаль у сім’ї вчителів. 1950 закінчив Львів. політех. ін-т, згодом навч. в аспірантурі цього ж ін-ту (1953—56). Із 1956 працював в Ін-ті машинознавства і автоматики АН УРСР (нині Фізико-мех. ін-т ім. Г.Карпенка НАН України) на посадах молодшого наук. співробітника (1956— 59), старшого наук. співробітника (1959—62), зав. лабораторії (1962—64), зав. відділу (1964—78), заст. директора з наук. роботи, заст. голови Львів. міжвідомчого машинобудівного комплексу (1977—90), гол. наук. співробітника (1990—2003). Перші наук. праці присвятив дослідженню нестаціонарних коливань у мех. системах. 1958 захистив канд. дис. на тему: «Поперечні коливання валів подвійної жорсткості». 1963—71 зосередився на розвиткові методів високотемпературного термомеханічного зміцнення сталей, встановив закономірності впливу зміцнення на тріщиностійкість і схильність до корозійного розтріскування та водневого окрихчення сталей. На цій основі захистив докторську дис. на тему: «Деякі питання міцності та механіки руйнування термічно та термомеханічно зміцнених сталей» (наук. консультант — Г.Карпенко). Починаючи з 1980-х рр., наук. діяльність спрямував на формування нового наук. напряму — структурної механіки руйнування конструкційних матеріалів. Автор понад 400 наук. праць, наук. керівник 27-ми канд. і докторських дисертацій. 1989 розбудував НТШ у Львові. Обраний генеральним секретарем Світової ради Наукових т-в ім. Шевченка. Редактор та автор «Вісника Наукового товариства імені Шевченка», «Хроніки Наукового товариства імені Шевченка», «Праць Наукового товариства імені Шевченка» та ін. Здійснив бл. 1 тис. наук. і науково-популярних публікацій
сусп. та українознавчого спрямування, пов’язаних з історією укр. науки, українознавством та нац. державотворенням. Сприяв відкриттю укр. книгарні НТШ у Львові, створенню Дослідно-видавничого центру при НТШ. Обирався депутатом (1977, 1980) та членом виконкому (2002) Львів. міської ради. Лауреат Держ. премії УРСР в галузі н. і т. (1976), премії ім. Г.Карпенка АН УРСР (1988), Держ. премії України в галузі н. і т. (1995). Нагороджений Грамотою Президента України за сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток і зміцнення Укр. держави (2001). Праці і тв.: Термомеханічне зміцнення сталі. К., 1966 (у співавт.); Електронна фрактографія зміцнених сталей. К., 1974 (у співавт.); Вязкость разрушения конструкционных сталей. М., 1979; Механика коррозионного разрушения конструкционных сплавов. М., 1986 (у співавт.); Механика разрушения и прочность материалов: Справочное пособие, т. 4: Усталость и циклическая трещиностойкость конструкционных материалов. К., 1990 (у співавт.); Довгий, тернистий шлях українства до самопізнання. В кн.: Енциклопедія українознавства, т. 1. Львів, 1993; З його духа печаттю (дещо про Зеновію Франко та її час). В кн.: Зеновія Франко (1925—1991): Статті, спогади, матеріали. Львів, 2003. Бібліогр.: Олег Романів: Бібліографічний покажчик. Львів, 2007. Літ.: Праці Наукового товариства імені Шевченка, т. 20: Матеріалознавство і механіка матеріалів: Збірник на пошану Олега Романіва. Львів, 2008. Г.М. Никифорчин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОМАНІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
