Рішення щодо розподілу прибутку, а отже, вибору тих чи ін-ших пріоритетів при реалізації дивідендної політики приймають-ся зборами власників підприємства. Завданням менеджменту в цілому і фінансового менеджменту зокрема є обґрунтування не-обхідності прийняття того чи іншого рішення в галузі дивіденд-ної політики. Для цього слід проаналізувати фактори впливу на неї. До основних з таких факторів належать: 1. Стадія життєвого циклу підприємства (для нещодавно створених підприємств доцільним є максимальне реінвестування прибутку). 2. Наявність у підприємства прибуткових інвестиційних проектів. Якщо в підприємства відсутні обґрунтовані плани щодо прибуткового реінвестування прибутку, то найраціона-льнішим буде максимальний розподіл прибутку (виплата диві-дендів). 3. Альтернативні джерела капіталу. Цей чинник пов’язаний з доступністю і вартістю залучення коштів із зовнішніх джерел, які можна використати для покриття потреби в капіталі, що за-лежить від: • кредитоспроможності підприємства та наявності в нього кредитного забезпечення; • вартості залучення позичкового капіталу; • інвестиційної привабливості та можливостей залучення до-даткового акціонерного чи пайового капіталу (шанси розміщення нової емісії); • накладних витрат, пов’язаних із залученням власного капі-талу із зовнішніх джерел. 4. Обмеження. Законодавством, статутом чи угодами підпри-ємства можуть бути встановлені певні обмеження на виплату ди-відендів. Ці обмеження можуть застосовуватися, як правило, в таких випадках: • у разі заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу; • за наявності на момент виплати дивідендів підстав щодо по-рушення справи про банкрутство підприємства чи виникнення таких підстав у результаті виплати дивідендів; • власний капітал підприємства є меншим за обсяг його стату-тного та резервного капіталу; • повністю не сплачені поточні та накопичені дивіденди за привілейованими акціями; • відсутність відповідних фінансових джерел виплати дивідендів; • наявність договірних обмежень, наприклад з банком-кредитором. 5. Преференції найважливіших груп власників: більшість з них орієнтовані на споживання (дивіденди) чи заощадження (те-заврація та збільшення вартості підприємства). 6. Податкові наслідки застосування того чи іншого типу диві-дендної політики: для власників та для самого підприємства. 7. Рівень процентних ставок на ринку капіталів, а також ста-вки дивідендів у конкурентів та в інших підприємств, які нале-жать до тієї самої чи суміжних галузей виробництва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ФАКТОРИ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
